Договір позики - це угода, за якою позикодавець передає у власність позичальникові безоплатно або за певну винагороду грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою - тобто іншими словами, така річ є замін­ною.

Договір позики є класичним прикладом реального договору. Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Деякі дослідники висловлюють думку про можливість існування консенсуального договору позики. З подібними твердженнями не можна погодитися через такі аргументи. По-перше, викладена в ч. 1 ст. 1046 ЦК норма сформульована імперативно, отже, відступ від вказаного положення й укладення консенсуального договору позики буде порушенням принципу свободи договору, зазначених в ч. З ст. 6 ЦК. По-друге, вказівка на реальність договору позики міститься в самій ч. 1 ст. 1046 ЦК (у даній нормі розкривається суть аналізованого договору).

Договір є реальним і вважається укладеним саме з моменту передачі грошей або речей, що є предметом позики, позичальник стає їх власником.

Предметом договору можуть бути гроші або інші замінні речі, визначені родовими ознаками. Гроші можуть позичатися готівкою або шляхом безготівкових розрахунків. При безготівкових розрахунках моментом передачі коштів вважається момент зарахування їх на рахунок позичальника або, за його вказівкою, на рахунок третьої особи, якщо інше не передбачено самим договором. Крім національної валюти, предметом позики може бути також іноземна валюта, але за умови додержання вимог валютного законодавства.

Моментом передачі інших речей, визначених родовими озна­ками, може бути не лише передача речі в натурі, а й вручення товаророзпорядчих документів на це майно.

Слід зазначити те, що будь-яка обіцянка надати у майбутньому позику, підписати договір, або вказати у договорі на строк, протягом якого відбудеться передача позики, не мають юридичного значення.

Договір позики може укладатись як в письмовій, так і в усній формі. В письмовій формі договір укладається в двох випадках:

1) якщо сума договору не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

2) якщо позикодавцем є юридична особа.

Якщо сума договору менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, договір позики може укладатись в усній формі, за винятком договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Договір позики може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

На практиці сторони часто не дотримують письмову форму, а обмежуються складанням позичальником боргового документа - розписки і передачею її позикодавцеві.

Розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальнику. Однак слід мати на увазі, що розписка не є письмовою формою договору позики і не замінює її. Розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, є лише борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура на товари тощо), якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують факт отримання позики.

Передача суми позики може також посвідчуватись такими цінними паперами, як вексель та облігація.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, за загальним правилом договір позики є відплатним.

Перш за все розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Але якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не пе­ревищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. (ч. 2 ст. 1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договором може визначатися і сам порядок повернення: частинами і в певні проміжки часу. Так, наприклад, у договорі можуть передбачатися час і місце повернення, особа, якій треба повернути позику.

За загальним правилом, якщо місце повернення позики не встановлене у договорі, повернення проводиться за місцем проживання позикодавця, а якщо позикодавцем є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент укладання договору. Якщо позикодавець на момент повернення позики змінив місце проживання (місцезнаходження), на нього покладається обов'язок сповістити про це позичальника.

Позичальник повинен повернути гроші або речі протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення позики, якщо:

1) в договорі відсутні умови щодо строку повернення позики;

2) строк повернення позики в договорі визначений моментом пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення позики.

В договорі можуть бути встановлені інші умови повернення позики.

Позичальник може повернути позику, надану за договором безпроцентної позики, достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця.

Якщо договір позики є оплатним, його належне виконання передбачає також оплату в повному обсязі процентів за користування грошовими коштами.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму пози­ки, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Індекс інфляції за минулий місяць публікується Державним комітетом статистики України в „Урядовому кур'єрі".

Договором може бути встановлений інший розмір процентів за прострочення повернення суми позики та процентів за користування.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені ро­довими ознаками, він повинен сплатити неустойку - грошову суму або інше майно. Неустойка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті позичальником, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних позикодавцеві. Неустойкою може бути як рухоме так і нерухоме майно.

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це не застосовується до випадків, коли до­говір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем тощо.


Автор консультації: Кучер Дмитро
Консультація актуальна на дату: 17.04.2014
Кількість переглядів: 4427
Адреса електоронної пошти не вказана
Соціальні мережі сторінка автора


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Коментарів нема