Очевидним є те, що відмова від спадщини, на відміну від її прийняття, є випадковим елементом у спадкуванні. Але бувають випадки, коли через певні причини особа не може або не хоче приймати спадщину. Наприклад, таке часто буває тоді, коли спадщина обтяжена боргами спадкодавця. Тому вважаю за необхідне з`ясувати особливості відмови від спадщини.
Відмова від спадщини виражає волю спадкоємця, змістом якої є небажання прийняти на себе права та обов’язки, що складають спадщину.
З аналізу норм Цивільного Кодексу можна зробити висновок про існування трьох способів відмови від прийняття спадщини:
1. Перший спосіб полягає в тому, що особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем і хоче відмовитися від прийняття спадщини, має висловити свою волю шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття (ч. 1 ст. 1273 ЦК).
2. Аналогічним чином відмовляються від спадщини малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена (ч. 4 ст. 1268 ЦК). Для того, щоб відмовитися від прийняття спадщини, ці особи або їх представники мають подати заяву до нотаріальної контори. З урахуванням особливостей цієї групи осіб для подання заяви про відмову від спадщини необхідно також отримати згоду органу опіки та піклувальника. Якщо ж відмову здійснює сама особа (неповнолітня або особа, цивільна дієздатність якої обмежена), то вона має отримати згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. 3, 4 ст. 1273 ЦК).
3. У третій спосіб відмовляються від спадщини спадкоємці, які не проживали постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Ці спадкоємці вважаються такими, що не прийняли її (ч. 1 ст. 1272 ЦК), у разі неподання заяви про прийняття спадщини у відповідний строк.
Стаття 1274 ЦК регламентує порядок здійснення права на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Якщо спадщина відкрилася для спадкоємців за заповітом, то у такому разі спадкоємець за цим заповітом має право відмовитися лише на користь іншого спадкоємця, зазначеного у цьому заповіті. Отже у даному випадку спадкоємець за заповітом зв’язаний волею заповідача, який розпорядився майном на свій розсуд.
По-іншому вирішується питання, якщо спадщина відкривається за законом. У цьому разі законодавець передає право розпорядження спадковим майном на розсуд спадкоємця за законом, котрий має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-якого спадкоємця за законом, незалежно від того, до якої черги спадкоємців за законом він належить.
Якщо спадкоємець, який мав би спадкувати за заповітом, відмовився від свого права спадкувати за ним і не вказав у заяві, на користь кого він відмовився, то його частка у спадковому майні розподіляється у рівних частинах між іншими спадкоємцями за заповітом.
Отже, спадкоємець за заповітом може і має право відмовитися від свого права спадкувати за останнім, але лише на користь осіб які зазначені у цьому заповіті, або взагалі відмовитися від спадкування за заповітом. І в обох випадках спадщина розподіляється тільки між спадкоємцями за заповітом, оскільки такий порядок випливає з волі спадкодавця, що склав заповіт.
Однак відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
На користь інших спадкоємців не можуть відмовитися обов’язкові спадкоємці, а саме – малолітні (до 14 р.), неповнолітні (14-18р.), повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова(вдівець) та непрацездатні батьки.
Крім того, відмову від спадщини слід відрізняти від фактичного неприйняття спадщини. Основна різниця полягає у наслідках, які передбачені чинними нормативними актами для неприйняття спадщини і для відмови від неї. Так, ст. 1272 ЦК стверджує, що спадкоємець, який не прийняв спадщину протягом 6-місячного строку з моменту відкриття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. Але у цьому випадку не можна категорично стверджувати, що спадкоємець втратив право на спадщину, оскільки він має право за згодою інших спадкоємців, що прийняли спадщину, чи на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини подати заяву про її прийняття. Натомість спадкоємець, який заявив про відмову від спадщини і протягом установленого строку не відкликав свою заяву, втрачає право на спадкування.
Особа може відмовитися від спадщини так само, як і прийняти її, протягом 6-місячного строку. Якщо спадкоємець не скористався своїм правом на відмову від спадщини на користь інших спадкоємців протягом 6 місяців, то після закінчення цього строку він може передати належне йому спадкове майно іншим спадкоємцям вже тільки на підставі цивільних договорів: купівлі-продажу, дарування, міни.
Подану заяву про відмову від спадщини спадкоємець може відкликати. Раніше такого права закон спадкоємцям не надавав. Інколи при зміні обставин спадкоємець, який подав заяву про відмову від спадщини, мав бажання повернути назад право на отримання спадщини, але оформити це юридично вже не міг, оскільки подав заяву нотаріусу про відмову від спадщини. Тепер така можливість існує.
До правових наслідків відкликання відмови від прийняття спадщини слід віднести як можливість подальшого прийняття спадщини, так і можливість повторної відмови від неї з боку відповідного суб’єкта.
Отже, можна сказати, що відмова від прийняття спадщини може мати ознаку повторності, або навіть багаторазовості.


Автор консультації: ekaterina
Дата надання консультації: 29.10.2014
Кількість переглядів: 3002
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (1): 4.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Коментарів нема