Основними нормативними актами , що регулюють питання опіки та піклування в Україні, є Конституція,  Цивільний кодекс, Сімейний кодекс, ЗУ « Про охорону дитинства», Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності , пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою КМУ  від 24.09.2008р. № 866, міжнародні договори  та угоди про правову допомогу.
  Основне завдання органу опіки та піклування полягає  у тому, що вони встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав  та інтересів  малолітніх , неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права  та виконувати обов’язки.
  Органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

  У чинному законодавстві України поняття опіки та піклування розмежовується через особливе поєднання складових елементів або через особливий критерій. Таким особливим поєднанням складних елементів є стан (фізичний або психологічний) повнолітньої фізичної особи та прийняте з урахуванням стану повнолітньої особи рішення уповноваженого державою органу (суду), що набрало законної сили. У випадку коли йдеться про встановлення опіки або піклування над особою, яка має статус дитини, тобто яка не досягла повноліття (18 років), таким особливим критерієм є вік дитини.
   Опіка встановлюється з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів осіб, які не досягли 14 років (малолітні особи), та осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітні особи), які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування. У випадку встановлення опіки або піклування над малолітніми або неповнолітніми особами головною функцією є забезпечення належного виховання та захист їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Регулювання цих відносин здійснюється Сімейним кодексом України. При цьому можливе субсидіарне застосування норм Цивільного кодексу України відповідно до ст. 8 Сімейного кодексу України.

    Опіка та піклування повнолітньої особи, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, встановлюється (оскільки йдеться про особу, яка сформована психологічно та інтелектуально і тому не потребує виховання), для забезпечення захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів цієї повнолітньої особи. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.
    Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України , опікуна або піклувальника призначає  орган опіки та піклування, а у випадках встановлених ст. 60 цивільного кодексу  України , суд.
Суд встановлює:
•опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування;
•піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування;
•опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування;
•піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
   Опікуном або піклувальником можу бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа можу бути  призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
   Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
  Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

   При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
   Важливим питанням під час встановлення опіки або піклування є питання місця встановлення опіки або піклування. У ст. 62 ЦК зазначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
   На сьогодні ЦК встановлює, що у фізичної особи може бути кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 ЦК). Місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
   Як правило, опіка та/або піклування встановлюється за місцем постійного або переважного проживання фізичної особи. Однак у деяких випадках, коли йдеться про осіб без визначеного місця проживання, малолітніх та неповнолітніх осіб, які не можуть зазначити, де вони проживають, опіка та/або піклування може встановлюватися за місцем встановлення фізичної особи. Це саме стосується і випадку, коли йдеться про іноземних громадян.
 У ЦК України передбачено також альтернативний підхід стосовно встановлення опіки та піклування. Так, у разі необхідності місцем встановлення опіки та/або піклування може бути місце проживання опікуна або піклувальника.

 

   Встановлення опіки або піклування над фізичною особою впливає і на визначення місця проживання підопічного, оскільки: 1) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. З ст. 29 ЦК); 2) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК); 3) місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 5 ст. 29 ЦК).
  Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:
1) на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;
2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;
3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;
4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.
  Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

 

 

 

 


Автор консультації: Дорощенко Катерина
Консультація актуальна на дату: 04.05.2015
Кількість переглядів: 2044
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: захист, права, піклування, малолітні особи, органи, неповнолітні особи, опіка

Коментарів нема