Із правової точки зору під сурогатним материнством розуміють «запліднення жінки шляхом імплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу подружжя з метою виношування і народження дитини, яка в подальшому буде визнана такою, що походить від подружжя»,

На території СНД перша дитина від сурогатної матері з'явилася в Харкові у 1991 році. З того часу сурогатне материнство інтенсивно розвивається в країнах СНД.

Законодавче закріплення в Україні сурогатне материнство отримало у 2002 році в статті 123 Сімейного кодексу України щодо визначення походження дитини, народженою жінкою, в організм якої було імплантовано ембріон людини, зачатий подружжям.

                        Нормативне регулювання :

1.ч.2, 3 ст. 123 Сімейного кодексу України: у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя; подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Наведені положення чинного законодавства України спрямовані на забезпечення захисту прав дитини та прав подружжя, що є біологічними батьками дитини. Так, дитині, що зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій гарантовано право на родину, наявність матері та батька, що є його біологічними батьками. Такі батьки й дитина мають права, обов’язки та гарантії відповідно до Сімейного кодексу України. Таким чином, біологічні батьки дитини, що була виношена та народжена сурогатною матір’ю із застосуванням ексракорпорального запліднення, є законними батьками такої дитини.            

 Положеннями Розділу III Сімейного кодексу України встановлено права та обов’язки матері, батька і дитини. Так, ст. 139 Сімейного кодексу України передбачена можливість оспорювання материнства жінкою, яка записана матір’ю дитини, або жінкою, яка вважає себе матір’ю дитини, але не записана нею. Проте не допускається оспорювання материнства біологічної матері сурогатною матір’ю. Вважається, що зазначене положення регламентовано законодавчо, виходячи з моральних позицій. Так, передбачена можливість виникнення у жінки, що виношувала дитину (сурогатної матері) материнських почуттів до дитини, що є для неї біологічно чужою. У такому разі, права біологічної матері захищені законом; та перш за все, захищено права та інтереси дитини, враховуючи її генетичну та біологічну спорідненість з матір’ю.             

2.п. 11 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Мін’юсту України № 52/5 від 18.10.2000 року: у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.                         
 

3. Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я від 09. 09. 2013 №787 даний порядок регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров’я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій                                 .
4.ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я»

Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона
Застосування штучного  запліднення  та  імплантації  ембріона здійснюється  згідно  з  умовами  та    порядком,    встановленими центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування
державної   політики   у  сфері  охорони  здоров'я,  за  медичними показаннями  повнолітньої  жінки,  з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Розкриття анонімності донора може бути здійснено  в  порядку, передбаченому законодавством.

5. Наказ Міністерство охорони здоровя в Україні Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні

1.4. Допоміжні репродуктивні технології повинні застосовуватись в закладах охорони здоров’я, що мають ліцензію на впровадження господарської діяльності з медичної практики, відповідне оснащення та обладнання.Для закладів охорони здоров’я, що здійснюють діяльність з медичної практики понад двох років, також необхідна наявність акредитаційного сертифіката.

1.5. Пацієнти мають право обирати Заклад охорони здоров’я для проведення ДРТ.

1.7. Повнолітні жінки та/або чоловіки мають право за медичними показаннями на проведення лікувальних програм ДРТ.

1.8. Питання щодо застосування методик ДРТ вирішується після оформлення заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, медичного огляду та відповідного обстеження.

5.1. Донація гамет та ембріонів - процедура, за якою донори за письмово оформленою добровільною згодою надають свої статеві клітини-гамети (сперму, ооцити) або ембріони для використання в інших осіб при лікуванні безпліддя.

 

Застосування донації ембріонів здійснюється за медичними показаннями за умови наявності письмової інформованої добровільної згоди пацієнтів, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

5.4. Донорами ооцитів можуть бути:

-особи жіночої статі;

-лизькі родичі;

-анонімні добровільні донори;

-пацієнтки програм ДРТ, які за письмово оформленою добровільною згодою надають реципієнту частину своїх ооцитів.

5.5. Вимоги до донорів ооцитів:

-жінка віком від 18 до 36 років;

-наявність народженої здорової дитини;

-відсутність негативних фенотипічних проявів;

-задовільне соматичне здоров’я;

-відсутність протипоказань для участі в програмі донації ооцитів;

-відсутність спадкових захворювань;

-відсутність шкідливих звичок: наркоманія, алкоголізм, токсикоманія.

5.9. Перелік необхідних документів для здійснення донорства ооцитів (далі - ДО):

-інформована добровільна згода на донорство ооцитів;

-анкета донора ооцитів (додаток 12);

-особиста картка донора ооцитів (додаток 13).

Анкета донора ооцитів заповнюється і кодується лікарем. Схема кодування визначається закладом охорони здоров’я. Роботу з донорами веде лікар, який проводить медичний огляд донора перед кожною спробою ЗІВ, здійснює контроль за своєчасним проведенням і результатами лабораторних обстежень відповідно до календарного плану обстеження.

6.4. Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері за формою, а також за відсутності медичних протипоказань.

6.8. Якщо батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю, є іноземці, вони повідомляють тимчасове місце проживання до моменту оформлення документів та виїзду з країни для здійснення патронажу спеціалістами з педіатрії та спостереження.

6.9. У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування ДРТ, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом (додаток 18).

При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться такий запис: «Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)», а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини відповідно до пункту 11 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року № 3307/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.

 


Автор консультації: Дорощенко Катерина
Консультація актуальна на дату: 03.05.2014
Кількість переглядів: 1576
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: Сурогатне материнство

Коментарів нема