Сурогатне материнство – мрія чи реальність? 

   Ми з чоловіком дуже хочемо завести дитину, чули про сурогатне материнство, проте не знаємо, чи це законо в Україні? Чи можуть нам не віддати нашої дитини? Що для цього потрібно? 

   Унаслідок ряду різних проблем зі здоров'ям не кожна жінка може реалізуватися як мати у всебічному розумінні цього слова. З тієї ж самої причини не кожний чоловік може стати батьком. Кожного дня значна кількість подружніх пар не залишають без уваги щонайменшу надію пролікуватися з метою народити дитину. Звісно, в Україні величезна кількість дітей потребує усиновлення, але більшість безплідних батьків уникають саме цього варіанту, адже бояться вибрати дитину, яка не приживеться з ними, не буде розуміти нових батьків або ж найчастіше просто непевні у стані здоров'я дитини в цьому найніжнішому віці, непевні у тому чи не викличе така зміна обстановки психологічну травму. 
   На сьогодні 10–15 % українських сімей страждають від безплідності, що можна віднести до прямих репродуктивних втрат. Кількість безплідних подружніх пар досягає близько 1 мільйона. За науковими даними, майже у 80 % випадків причиною безплідності в жінок є штучне переривання вагітності, у 15–25 % — запалення статевих органів. 
   Проте сучасна медична наука розвивається швидкими темпами. Так, усе більшої популярності в лікарській практиці набувають допоміжні репродуктивні технології, зокрема, сурогатне материнство. Із правової точки зору під сурогатним материнством розуміють «запліднення жінки шляхом імплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу подружжя з метою виношування і народження дитини, яка в подальшому буде визнана такою, що походить від подружжя», як правило, на комерційній основі на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір'ю. Тобто сутність сурогатного материнства полягає у тому, що запліднена яйцеклітина пересаджується до організму генетично сторонньої жінки, яка виношує і народжує дитину не для себе, а для бездітного подружжя. Сурогатне материнство заборонено законом в Австрії, Норвегії, Швеції, Франції, деяких штатах Америки, Італії, Швейцарії та Німеччині. За порушення передбачається покарання аж до тюремного ув'язнення, наприклад, у Німеччині на строк до трьох років і штрафи, де, на відміну від Італії, покаранню не піддаються самі батьки-замовники сурогатної програми, а також сурогатні матері. Аналогічне законодавство, що передбачає три роки в'язниці і штраф 45,000 євро за «посередництво при виношуванні плоду для іншої особи» і «симуляцію, що применшує цивільний статус дитини», діє і у Франції. Україна відноситься до числа небагатьох країн, де сурогатне материнство дозволено законом. 
   В нашій країні не виключена можливість опинитися один на один з фактом шахрайства з боку сурогатних матерів або з боку генетичних батьків, тому слід бути ознайомленим із базовими аспектами цього питання!!! 
Зазвичай програма «сурогатне материнство» проводиться за наступним АЛГОРИТМОМ:
— вибір сурогатної матері;
— синхронізація менструальних циклів генетичної та сурогатної матерів;
— процедура запліднення ембріона і введення до порожнини матки сурогатної матері.
Медичний аспект сурогатного материнства в Україні регламентує наказ № 24 МОЗУ від 04.02.97 р. «Про затвердження умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення».
   Штучне запліднення та імплантація ембріона законодавчо закріплені в статті 48 чинного Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Згідно з цим Законом, застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється відповідно до умов та порядку, встановлених Міністерством охорони здоров'я України за наявності: 
   1.) медичних показань повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія (сурмама): визначення групи крові і резус-чинника; аналіз крові на сифіліс, ВІЧ, гепатити В і С (дійсний 3 місяці); бстеження на інфекції: хламідіоз, генітальний герпес, уреаплазмоз, мікоплазмоз, цитомегалію, краснуху (дійсно 6 місяців); загальний аналіз сечі (дійсний 1 місяць); клінічний аналіз крові + здатність згущуватися (дійсний 1 місяць); біохімічний аналіз крові: АЛТ, АСТ, білірубін, цукор, сечовина (дійсний 1 місяць); флюорографія (дійсна 1 рік); цитологічне дослідження мазків з шийки матки; огляд терапевта і висновок про стан здоров'я і відсутність протипоказань до виношування вагітності (дійсний 1 рік); огляд і висновок психіатра (однократно), загальне і спеціальне гінекологічне обстеження. 
   2.) письмової згоди подружжя, 
   3.) та при забезпечення анонімності донора й збереженні лікарської таємниці. Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством. 
   Для того щоб не стати обдуреною стороною про проведені сурогатного материнства радимо укладати договір, в якому обов’язково закріпити такі положення: 
1. Компенсація витрат на медичне обслуговування
2. Компенсація втрат у заробітній платні.
3. Місце проживання сурогатної матері на час вагітності.
4. Медичний заклад, у якому буде проведено штучне запліднення.
5. Наслідки народження неповноцінної дитини.
6. Обов'язки сурогатної матері дотримуватися усіх порад лікаря, спрямованих на народження здорової дитини.
7. Зобов'язання сурогатної матері передати дитину після її народження генетичним батькам.
8. Обов'язок генетичних батьків прийняти дитину.
9. Санкції за недотримання умов договору, які повинні бути суттєвими, забезпечуючи дисциплінованість сторін договору.
Якщо сурогатна матір залишається анонімною, доцільне укладення декількох договорів:
1. Між сурогатною матір'ю та медичним закладом, де буде проведено штучне запліднення та подальше спостереження за перебігом вагітності.
2. Між цим медичним закладом та подружжям-замовниками.
Також варто зазначити, що якщо сурогатна матір на момент укладення договору була заміжня, згода її чоловіка на участь дружини в програмі є обов'язковою умовою дійсності договору.
Найчастішим питанням, що постає у відповідній сфері суспільних відносин і цікавить біологічних батьків є:
- «Чи можуть нам не віддати нашої дитини? Чи моє право сурогатна мама залишити дитину собі?».
У статті 123 Сімейного Кодексу України закріплено порядок встановлення походження дитини, яка народилася у результаті трьох різновидів репродуктивних технологій: штучного запліднення, сурогатного материнства та імплантації ембріону. Так, відповідно до пункту 2 цієї статті у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Згідно з п. 2.2 Наказу Міністерства юстиції № 140/5 від 18.11.2003 «Про внесення змін та доповнень до Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні», у разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. При цьому в графі «Для відміток» робиться відповідний запис: «Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження форми № 103/о-95 є громадянка (прізвище, ім'я, по батькові)».
Отже, сурогатне материнство в Україні займає належне місце серед репродуктивних технологій у лікуванні безплідності, але породжує значну кількість юридичних та морально-етичних проблем, професійне та своєчасне вирішення яких безпосередньо пов'язане з його результативністю та подальшими перспективами застосування.
   Так, багато аспектів сурогатного материнства в Україні, взагалі не визначені законом або допускають неоднозначне тлумачення. Відсутнє законодавчо затверджене визначення поняття сурогатного материнства. Традиційне сурогатне материнство (інсемінація сурогатної матері спермою чоловіка) не затверджене законодавчо. Відсутня чітка регламентація комерційної програми сурогатного материнства. Не висвітлена інформація щодо ситуації, коли подружжя-замовники під час участі в програмі розлучаються або помирають. Варто також захистити сурогатну матір на випадок відмови подружжя-замовників від народженої дитини з різних причин, зокрема у випадку народження хворої дитини.


Автор консультації: Пушинський Микола
Дата надання консультації: 16.09.2013
Кількість переглядів: 2249
Написати листа автору
Першоджерело, інші сайти перейти
Соціальні мережі сторінка автора


Оцінки консультації (5): 4.6
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: Сурогатне материнство

Коментарів нема