Згідно з ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.
Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Слід зазначити, що за цією підставою за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним.
Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило , вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо
Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо. Таким чином, шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Укладення шлюбу є правочином, а тому фіктивність шлюбу та фіктивність правочину мають певні спільні ознаки. Згідно з ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Встановлення наміру у цивільному праві дещо відрізняється від встановлення наміру у сімейному праві. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно також речей неправового характеру - бажання жити разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо.
При розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема:
- стосунки подружжя до шлюбу;
- його тривалість;
- спільне проживання;
- у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини;
- ведення господарства подружжям у шлюбі;
- набуття спільного майна;
- інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Судова практика
Для визнання шлюбу фіктивним, суду необхідні належні та допустимі докази. Наприклад:
- відсутність спільних речей, які подружжя купувало під час шлюбу;
- показання свідків про відсутність ведення спільного господарства;
Суд повинен з'ясувати всі обставини справи для прийняття законного рішення у справі. Так, позивач подарував квартиру відповідачці, після чого вона припинила сімейні відносини із позивачем, що стало причиною його звернення до суду про визнання шлюбу фіктивним.Зазначеної обставини (укладення договору дарування квартири) судами враховано не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що фактично шлюб укладено без наміру створити сім'ю. Таких висновків суди дійшли із тих обставин, що подружжя проживали окремо, обидва зловживали спиртними напоями, збирали пляшки, макулатуру, фактично спільного господарства не вели, не підтримували сімейних стосунків, які б фактично підпадали під ознаки сім'ї з усіма правами та обов'язками, регламентованими шлюбно-сімейним законодавством.
Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 04.06.2015
Кількість переглядів: 2812
Адреса електоронної пошти не вказана
Оцінки консультації (3): 3.7
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
Коментарів нема