Відносинам, що виникають з приводу застосування права на отримання аліментів присвячена значна частина сімейного законодавства України. Метою даної статті являється аналіз окремого його аспекту – можливості досягнення між сторонами згоди стосовно виплати коштів на утримання неповнолітньої дитини поза судовою процедурою, проте в правовій площині. 

 

Згідно із ст. 189 СК України «батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розміри та строки їх виплати». 


Обов’язок утримувати неповнолітню дитину в однаковій мірі являється обов’язком  як матері, так і батька.

 

Договір про сплату аліментів може бути укладеним як під час шлюбу, так і після його розірвання. Таким чином, той з подружжя, з яким проживає дитина, може отримати правові гарантії виконання другим своїх обов’язків по її утриманню навіть у випадку, коли при формальному збереженні шлюбних відносин особи фактично разом не проживають.

 

Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. У протилежному випадку – він може бути визнаний судом недійсним. Окрім цього, договір обов’язково повинен містити умови щодо розмірів, способу і порядку сплати аліментів. Батьки можуть включити до нього будь – які інші положення окрім тих, що звужують права дитини, встановлені законодавством.

 

Умови договору не можуть звужувати або в будь – якому обсязі обмежувати права дитини, встановлені СК України. В договорі сторонами фіксується форма, спосіб і розмір аліментів на утримання дитини.


Допустимим являється досягнення домовленості щодо сплати аліментів не лише в грошовій формі, а й, наприклад, шляхом передачі речових прав. Окрім цього, розмір аліментів може бути визначено як твердою грошовою сумою, так і відсотковим співвідношенням від доходу одного з батьків. При цьому сторонам у договорі рекомендується чітко визначати – що мається на увазі під «доходом». Щодо строків сплати аліментів, то вони можуть бути як щомісячними, так і щоквартальними або й щорічними. Більше того, договором може бути передбачена разова сплата аліментів. У такому випадку необхідно визначити розмір базової щомісячної ставки і обчислити її суму до досягнення дитиною повноліття.

 

Договір про добровільну сплату аліментів у будь – який момент може бути припинено або змінено як за взаємною згодою сторін, так і судом. Законом прямо передбачено можливість сторін звернутися в суд з вимогою про розірвання або зміну умов договору у випадках суттєвої зміни їх сімейного або матеріального стану, чи недосягнення сторонами згоди щодо зміни умов договору.

 

Акцентуючи увагу на перевагах цього способу вирішення «аліментного питання», варто зазначити, що перш за все, він дозволяє уникнути тривалого і затратного у всіх аспектах судового процесу. По друге, у випадку ухилення однієї зі сторін від виконання своїх зобов’язань, у другої виникає можливість отримання виконавчого напису нотаріуса з його наступним пред’явленням в Державну виконавчу службу. Що, безумовно, являється оперативним, зручним і ефективним механізмом впливу на боржника. 

 

Із зразком договору про добровільну сплату аліментів можна ознайомитись за цим лінком.


Автор консультації: Малюта Ярослав
Дата надання консультації: 18 вересня 2013 р.
Кількість переглядів: 3661
Написати листа автору


Оцінки консультації (6): 5.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: сплата аліментів, аліменти, згода на добровільну сплату алімент, договір про добровільну сплату алім, стягнення аліменітів

1

  1. pravoved_2010

    Консультація,надана автором, наштовхнула мене на думку, що сімейні відносини (щодо сплати аліментів зокрема)  мають врегульовуватися в більшій мірі нормами моралі, звичаю, а не права. Норми закону мають використовуватися лише у виключних випадках, коли особи втрачають можливість (і надію) дійти згоди. Як на мене,втягувати сторонніх осіб  у вирішення сімейних справ - останній варіант, Тож перевагу слід надавати саме договірним шляхам вирішенння конфліктів.

    Автор надав характеристику безпосередньо договору про виплату аліментів. Але є ще такий спосіб як передача нерухомого майна у власність дитини тим із батьків, хто проживає окремо. І ст. 190 СК України надає характеристику цьому способу виконання обов'язку з утримання дитини. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

    Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Набувачем права власності на нерухоме майно стає сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

    Передача нерухомого майна звільняє одного з батьків (хто проживає окремо) від тривалої періодичної виплати аліментів, від складних розрахунків розміру аліментів, однак не звільняє від обов'язку брати учать у додаткових витратах на дитину.

    Але знову ж таки підкреслюю, що сімейні відносини - відносини приватні, і  особи воліють обирати, як краще владнати суперечності, виходячи з власних обставин.


    



    

    +7   Спам