На перший погляд питання видається досить незвичним, оскільки хто ж буде добровільно відмовлятися від спадщини? Але для тих, хто стикався з ситуацією, в якій, наприклад, треба їхати за багато сотень кілометрів, щоб успадкувати від далекого родича похилений будинок, який нікому продати, або ж прийняття спадщини створює більше проблем, аніж вигод, це питання далеко не просте.
Спадкування є правом, а не обов’язком, так що спадкоємець в будь-який момент може відмовитися від нього на користь інших осіб, зазначених у заповіті чи інших законних спадкоємців. Більш того, спадкоємець може відмовитися від спадщини без вказівки осіб, на користь яких здійснюється відмова. Існує також пасивна відмова, коли людина, не вчиняючи будь-яких дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття, вважається такою, що її не прийняла.
Відмова від прийняття спадщини регламентується Цивільним кодексом України (ст.ст. 1273-1275). Право на відмову виникає одночасно з правом на прийняття спадщини. Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття, звернувшись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із відповідною заявою. Відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, однак може бути відкликана тільки в межах шестимісячного строку з дня її відкриття. Відмова від прийняття спадщини особами, що не володіють повною цивільною дієздатністю здійснюється під контролем органу опіки та піклування.
Правові наслідки відмови від прийняття спадщини різняться в залежності від того, чи здійснюється спадкування за законом чи за заповітом, а також від адресності такої відмови. При відмові від прийняття спадщини на користь іншої особи, якщо спадщина була відкрита заповітом, спадкоємець вправі відмовитися виключно на користь іншого спадкоємця за цим заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини, лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. При спадкуванні за законом законодавець надає право спадкоємцю розпорядитися спадковим майном за своїм розсудом, тобто він може відмовитися від спадщини на користь будь-якого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Також існує можливість спадкоємця відмовитися від частки у спадщині іншого спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
Якщо спадкоємець за заповітом не вказує особу на користь якої він відмовився від прийняття спадщини, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо при зазначених умовах від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за нього переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. В той же час слід враховувати, що спадкоємець, який відмовився від прийняття спадщини за заповітом, вправі успадковувати за законом.

автор: консультант Янишен Богдан
матеріал підготовлено: 25.09.2012р.

З друкованою версією консультації можна ознайомитись в газеті "Вечерний Харьков" №107 (9931) від 27 вересня 2012 року.


Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 19.10.2012
Кількість переглядів: 2216
Адреса електоронної пошти не вказана
Надрукована версія в ЗМІ: перейти


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: спадкування за законом, заповіт, спадкування, спадщина, відмова від спадщини, заповідальний відказ, спадкоємець, спадкування за заповітом

Коментарів нема