Що вважається надурочною роботою?


       Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Для проведення надурочних робіт необхідна згода профкому і видання наказу (розпорядження) власником.  Надурочні роботи виконуються у виняткових випадках, які носять характер заздалегідь непередбачених і непланованих ситуацій, перелік яких є вичерпним та міститься в ст. 62 КЗпП, а роботи понад нормальну тривалість робочого часу - в режимі ненормованого робочого дня проводяться у міру виробничої необхідності. Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою.       Згідно зі ст. 106 КЗпП, за всі відпрацьовані понаднормові години оплата здійснюється у такий спосіб:

                 1)  за погодинною системою оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі погодинної ставки;

            2)   за відрядною системою оплати праці за всі відпрацьовані понаднормові години надається додаткова оплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.

      

   Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

        ·    при проведенні робіт, необхідних для захисту країни, а також для запобігання громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків;

         ·      при проведенні громадсько-необхідних робіт з водо- та газопостачанням, опаленням, освітленням, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових та неочікуваних обставин, перешкоджаючих їх правильне функціювання;

          ·      при необхідності закінчити почату роботу, яка, внаслідок непередбачуваних обставин або випадкової затримки з технічних умов виробництва, не могла бути закінчена у звичайний робочий час, коли її припинення може спричинити зіпсування або загибель державного або громадського майна, а також у випадку необхідності невідкладного ремонту машин, станків або іншого обладнання, якщо їх несправність викликає припинення робіт для значної кількості працюючих;

          ·     при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу або скупчення вантажів в пунктах відправки та призначення;

       ·   для продовження роботи при неявці змінного робітника, якщо робота не припускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язані негайно вжити заходів для заміни змінника іншим робітником.

        Законодавством встановлені й інші випадки застосування надурочних робіт.       Так, у п. 15 Положення про порядок та умови проходження служби в митних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р., вказується на службову необхідність як підставу для застосування надурочних робіт.   Так, у разі службової необхідності вони можуть залучатися до праці  в надурочний час, а також у вихідні,  святкові  та  неробочі  дні. Оплата праці в цих випадках, а також  у  нічний  час  здійснюється відповідно до законодавства України про працю.

    Законодавством України визначено обмеження щодо застосування надурочних робіт, так стаття 63 Кодексу законів про працю передбачає заборону залучення до таких робіт:

             1) вагіних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);

                 2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);

                 3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).    

       

      Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт. Слід виділити і наступне:

         1.) жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).

           2.) залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).


    Як бачимо, законодавством України про працю надурочною вважається лише робота, до виконання якої власник або уповноважений ним орган залучає працівників у виняткових випадках, передбачених законодавством і ч. 3 ст. 62 КЗпП. Тобто якщо працівник добровільно бажає працювати понад встановлену тривалість робочого дня, така робота не вважається надурочною і не оплачується.

 


Автор консультації: Пушинський Микола
Дата надання консультації: 30.10.2013
Кількість переглядів: 7130
Написати листа автору
Сайт, сторінка автора
Першоджерело, інші сайти перейти
Соціальні мережі сторінка автора


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Теги матеріалу: ненормований робочий день, надурочні роботи

Коментарів нема