З метою майбутнього будівництва жиnлового приміщення, підприємства чи просто гаражів необхідно шляхом законодавчо визначеної процедури здійснити відведення землі під забудову. Таке відведення земельної ділянки оформляється складанням ряду документів. Загальна їх назва - технічна документація, яка включає в себе ряд документів, зокрема, кадастровий план земельної ділянки, акт про встановлення земельної ділянки в натурі.

              Відведення земельної ділянки виробляють землевпорядники, тобто фахівці в галузі земельних відносин, що є службовими особами органів місцевого самоврядування. Окрім іншого, відвід супроводжується складанням документації про існуючі обмеження земельної ділянки: прохід комунікацій, наявність сервітутів та інших перешкод.

                    Проте іноді особи нехтують обов’язком здійснити відведення землі під забудову. Так, вони будують житловий будинок на неприватизованій землі, наданій міською, селищною чи сільською радою, а в разі, якщо земля знаходиться за межами населеного пункту, то районними радами, а дуже часто здійснюють будівництво й на самозахваченій землі. Вказані дії є неправомірними. Так, Під самовільним заняттям земельних ділянок розуміється певні дії осіб, що вказують і підтверджуючі про фактичне використання конкретної земельної ділянки, коли відсутнє рішення органу виконавчої влади чи місцевої адміністрації про те, що дана ділянка була передана у власність, в оренду , в користування, довічно успадковане володіння.

                     По-перше, з формальної точки зору це грубе порушення, яке називається «самовільне захоплення земельної ділянки» або «самовільне будівництво будинків і споруд». Такі дії переслідуються за законом. Так, відповідно до ст.ст. 53-1 і 97 КпАП України, самозахоплення земельної ділянки та самовільне будівництво є адміністративними правопорушеннями та караються адміністративним штрафом.

                 У тому разі, якщо самозахоплення землі або незаконне будівництво заподіяли істотну шкоду власнику, то на підставі недавно прийнятої норми ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України винні особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Частина третя цієї ж статті встановлює відповідальність за самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

                   Важливо вказати те, що будівництво житлового будинку або іншого об'єкта на земельній ділянці, що не була належним чином відведена для цієї мети, на підставі ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України вважається самовільним будівництвом. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, особа, яка вчинила таке порушення, не набуває прав власності на цю будова.

           Ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір земельної ділянки та її кадастровий номер є істотною умовою договору купівлі-продажу житлового будинку, будівлі або споруди.

               Вирішення цього питання можна знайти в практиці застосування земельного законодавства. Так, після накладення адміністративного стягнення державні органи, як правило, дозволяють оформити всі документи на будову, після чого проходить «легалізація» будов.

                 Важливо!!! Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, суд за позовом власника може визнати право власності на самовільно споруджене будову. При цьому повноваження суду у вирішенні цього питання поширюються навіть на ті випадки, коли призначення земельної ділянки не відповідає його фактичним використанням. Іншими словами, закон надає можливість через суд виправити сформоване раніше положення.

            Громадянин, який вчинив самозахват землі, може викупити вказану землю за домовленістю, орендувати, чи іншим чином набути право користування майном, а після цього має змогу і розпоряджатися майном на цій землі, зокрема продавати будинок.

       Так, якщо особа хоче приватизувати земельну ділянку, що знаходиться у її користуванні, має подати заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцем розташування ділянки. Відповідно до       п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

                  Відповідно до законодавства Розгляд заяв громадян про приватизацію відповідних земельних ділянок зазначеними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування здійснюється за належністю земель на праві власності. У межах встановлених норм приватизація здійснюється безоплатно. Та частина ділянки, розміри якої перевищують норми безоплатної приватизації, може передаватися громадянам у приватну власність за плату.

              Відповідно до частини другої ст. 118 Земельного кодексу рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок мають прийматися у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір цих ділянок. Такими технічними матеріалами можуть бути схеми розташування земельної ділянки, план-проект розміщення будівлі, а документами – державний акт на право постійного землекористування, довідки про реєстрацію договору тимчасового або орендного землекористування, витяги із земельно -шнурових і господарських книг місцевих рад. Підготовка та надання технічних матеріалів і необхідних документів є обов'язком громадянина.

                 Органи виконавчої влади безпосередньо приймають рішення про приватизацію земельних ділянок. Вони є постійно діючими органами, тому для розгляду заяв громадян та прийняття рішень щодо приватизації земельних ділянок у місячний строк немає часових перешкод. Органам місцевого самоврядування також надано право безпосереднього прийняття рішень. Так, згідно зі ст. 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних і міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до земельного закону. Проте вони функціонують у сесійному режимі, що породжує труднощі, пов'язані з додержанням місячного строку, передбаченого для прийняття відповідних рішень.

                  Отже, в разі якщо у Вас виникла необхідність продати чи іншим чином відчужити будинок, частина чи вся земля під яким взята самозахватом, то оптимальним і фактично єдиним можливим залишається законодавчим механізмом вступ у правовий зв'язок власності, оренди, користування  земельною ділянки, що була незаконно захвачена!


Автор консультації: Пушинський Микола
Дата надання консультації: 30.09.2014
Кількість переглядів: 1355
Написати листа автору
Соціальні мережі сторінка автора


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: незаконне буддіництво, земелний кодекс, приватизація, самозахват, ЗЕМЛЯ

Коментарів нема