Інститут права власності займає особливе місце в правовій системі України. З моменту запровадження приватної форми власності набуло актуальності питання щодо можливості перебування тих чи інших об’єктів у власності фізичних та юридичних осіб. Не стали винятком і природні ресурси, що пов’язано не лише з їх здатністю задовольняти потреби людини, а й з такою характеристикою, як вичерпність.

       Важливе місце серед них посідає вода. Вже зараз світове співтовариство стикнулося з проблемою нестачі питної води, а тому особливо важливим для забезпечення екологічної безпеки на території України стає питання щодо можливості набуття у приватну власність водних об’єктів.

       Поняття водного об’єкта міститься у ст.1 Водного кодексу (далі – ВК) України, відповідно до якої водний об’єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

       Необхідно зазначити, що в ч.1 ст.6 ВК України встановлюється виключно державна форма власності на води (водні об’єкти), які можуть надаватися лише у користування (ст.51 ВК України).

       Варто звернути увагу також на те, що Земельний кодекс (далі – ЗК) України оперує поняттям «землі водного фонду», в той же час коли ВК України говорить про «водні об’єкти». 

       Відповідно до ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. А тому можна зробити висновок, що землі водного фонду є землями водних об’єктів. Це означає, що до складу водного об’єкта, як елементу довкілля, поряд з водами, тваринним та рослинним світом входять землі.

       На підставі цього можна зробити висновок про те, що ЗК України регулює лише таку частину водних об’єктів, як землі водного фонду, якими є землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів (ст.58 ЗК України).

       Відповідно до ч.1 ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

        Між тим, згідно з п. ґ ч.4 ст.83 та п. д ч.4 ст.84 ЗК України до земель, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

       Ці випадки передбачені ч.2 ст.59 ЗК України, яка кореспондує ч.8 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство». Відповідно до цих правових норм громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

       З урахуванням вимог ст.1 ВК України можна зробити висновок, що замкненою природною водоймою є лише озеро. В Україні таких озер (загальна площа яких не досягає 3 гектарів) не більше одного десятка, проте це не зменшує значимість досліджуваного питання.

       Необхідно зазначити, що в ч.2 ст.59 ЗК України йдеться не про землі водного фонду, а про водойму, яка є водним об’єктом, а тому не повинна підпадати під правове регулювання ЗК України (з урахуванням вимог ст.2). Як наслідок – положення ч.2 ст.3 ЗК України щодо пріоритетності ЗК перед іншим поресурсовим законодавством не застосовуються.

       Більше того, виникають питання щодо реалізації зазначеної правової норми, адже мова йде про безоплатну приватизацію, яка може бути здійснена шляхом: 1) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні; 2) одержанні земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; 3) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

       Отже, у статтях 118-121 ЗК України йдеться про безоплатну передачу у власність земельних ділянок, а не водного об’єкта. А тому можна зробити однозначний висновок про те, що механізму реалізації цієї норми немає.

       Що ж стосується положення про те, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми, то необхідно зазначити, що, знову ж таки, водойма є водним об’єктом і може бути створена лише на землях водного фонду, які, як було розглянуто вище, не можуть передаватися у приватну власність. Більше того, навіть якщо власнику все ж таки якимось чином вдасться створити зазначений об’єкт, то задля того, щоб він набув статусу водойми необхідно внести дані про нього до Державного водного кадастру та відповідного переліку водних об’єктів, а згідно з положеннями ВК України – на водні об’єкти встановлюється виключно державна форма власності. Тому особа, зареєструвавши цей об’єкт та надавши йому статусу водного (тобто фактично легалізувавши його), автоматично позбавить себе можливості отримати його у власність.

       Таким чином, можна зробити висновок про те, що чинним законодавством не передбачений механізм набуття права приватної власності на водний об’єкт. Норми ч.1,2 ст.59 ЗК України не мають практичної реалізації, а тому, на нашу думку, підлягають скасуванню. Це сприятиме ефективному регулюванню суспільних відносин, пов’язаних з використанням вод, та забезпечуватиме в подальшому єдину правозастосовну практику із зазначеного питання.

 

Науковий керівник:  к.ю.н., доц. Шеховцов В.В.

 

ПЕРШІ КРОКИ В НАУЦІ ЗЕМЕЛЬНОГО, АГРАРНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА [електронний ресурс]: Збірник матеріалів наукової конференції студентів, магістрів, аспірантів та молодих вчених (24 квітня 2015 року) / за ред. Саннікова Д.В., Ігнатенко І.В., Гетьмана А.П., Шульги М.В.,– 2015. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. – 528 с.

 

Доступ можна отримати за посиланням.


Автор консультації: Євгеній Васильченко
Дата надання консультації: 05.03.2015
Кількість переглядів: 2811
Написати листа автору
Соціальні мережі сторінка автора


Оцінки консультації (4): 5.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: Шеховцов В.В., водний об'єкт, Земельний кодекс, Водний кодекс, приватна власність, землі водного фонду, Васильченко Євгеній, земельне право

Коментарів нема