Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Держава контролює процес розподілу земель, застосовуючи конкретні норми. Тому на практиці виділяється нецільове використання землі,та використання землі за цільовим призначенням. Земля в Україні визнана основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Це конституційне положення знайшло своє відображення у багатьох нормативно-правових документах, в тому числі і нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Так що ж таке використання земельної ділянки за нецільовим призначенням?
У першу чергу хотілося б підкреслити , що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які з огляду на основне цільове призначення класифікуються за категоріями.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на:
• землі сільськогосподарського призначення;
• землі житлової та громадської забудови;
• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
• землі оздоровчого призначення;
• землі рекреаційного призначення;
• землі історико-культурного призначення;
• землі лісогосподарського призначення;
• землі водного фонду;
• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельну ділянку можуть використовувати у межах закону за різним призначенням. Беручи до уваги сільськогосподарські ділянки, садиби їх використовують і як для вирощування культурних рослин ,так і для засівання. Але численні перевірки вказують на те, що люди навчилися обходити закон і норми права, як загальнообов’язкові правові приписи, використовуючи землі за нецільовим призначенням. Беручи до уваги практику прокурорських перевірок, практику розгляду судами земельних спорів, рішення і постанови по даним справам, можна виділити такі порушення земельного права у сфері земельних відносин: прийняття незаконних рішень щодо виділення земель, самовільне зайняття земельних ділянок, їх забруднення або псування, неправомірне та нецільове їх використання. Серед порушень земельного законодавства, за вчинення яких ст. 211 Земельного Кодексу України передбачається юридична відповідальність, окреме місце посідає невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Земельні публічно-правові наслідки нецільового використання землі викладені в статтях 141, 143 Земельного Кодексу і полягають у: припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю.
У разі застосування норм про припинення прав на землю застосовується порядок встановлення факту порушення норм земельного законодавства, передбачений статтях 141, 143 Земельного Кодексу, тобто складання державним інспектором із використання і охорони земель протоколу про порушення та інші процесуальні дії. До того ж суд, застосовуючи публічні наслідки нецільового використання земель, вважає допустимим доказом документи, що свідчать про невиконання вказівок (розпоряджень) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади із питань земельних ресурсів.
Розглянувши судову практику по даному питанню, можна чітко сказати, що не зустрічаються рішення, згідно з якими суд застосовував би публічно-правові наслідки за використання земельної ділянки всупереч її цільовому використанню. Зокрема немає рішень, які б застосовували публічно-правову відповідальність згідно зі статтями 141, 143 Земельного Кодексу, а саме вилучення земельної ділянки у зв’язку з її нецільовим використанням.
Відсутність такої судової практики, мабуть, зумовлена тим, що зацікавлена сторона в першу чергу звертається за цивільно-правовим захистом порушених прав.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» невиконанням вимог щодо використання земель відповідно до цільового призначення є невикористання земельної ділянки або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає його цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність або наданні в користування, зокрема в оренду (найманні, тимчасовому користанні будівлями, земельною ділянкою), а також недотримання режиму використання земельної ділянки або його частини у разі встановлення обмежень. Прикладом цього можна привести таку ситуацію, якщо власник або орендар забудовує земельну ділянку об’єктом, який не відповідає визначенню в договорі, то така забудова може бути кваліфікована як порушення обмежень. що у свою чергу, може бути визнано як невиконання вимог використання земель за цільовим призначенням згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель».
Одним із впливів з боку держави на людину є юридична відповідальність, що встановлюється за земельні правопорушення разом із іншими заходами, наприклад, попередження земельних правопорушень, їх відвернення, відновлення нормального стану земель тощо, має єдину спрямованість – протидія зазначеним правопорушенням. Порушення вимог земельного та екологічного законодавства щодо земель та нецільове використання землі настання відповідальності.


Автор консультації: Тарасенко А. Ю. та Балакарева Л. І.
Консультація актуальна на дату: 11.11.2014
Кількість переглядів: 6485
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (5): 4.8
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Коментарів нема