Згідно з ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім’ї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік. Це право є одним із різновидів сервітуту (а саме – на нерухомість). Відповідно до ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судова практика свідчить, що право на користування житлом припиняється у разі розлучення, фактичного переходу на інше місце проживання.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” встановлено, що виписка з квартири здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.
Правова позиція ВСУ від 05.11.2014 р. у справі № 6-158цc14
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.
Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 02.03.2015
Кількість переглядів: 2290
Адреса електоронної пошти не вказана
Оцінки консультації (3): 3.3
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
1
перейти до публікації
трапляються випадки, коли, незважаючи на припиненням права власності й втрату право користування жилим приміщенням особа залишається приписаною у цьому ж приміщенні, а тому й враховується при сплаті комунальних послуг.
Міграційна служба самовільно її не може виписати, не може і реальний власник житла, бо Ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”
......а особа виїхала невиписана за кордон і померла. А звістка про смерть особи так швидко передається через кордон, що можна заборгувати сплату комун.послуг на офіційно приписану (вже померлу!!) особу