Договір довічного утримання є досить поширеним правочином на сьогодні. Суть цього договору полягає у тому, що одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, в замін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача отриманням та(або) доглядом довічно. Для того, щоб убезпечити відчужувача від зловживань з боку іншої сторони, законом чітко передбачені підстави розірвання такого договору. Такою підставою є невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов’язків. Судова практика у зв’язку з цим наступна.

1. Ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 14.12.2011 року, справа № 22-ц-„....Колегія вважає, що 2708/11скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем умов договору довічного утримання.Наявними у справі доказами підтверджуються висновки суду про те, що між сторонами укладено договір довічного утримання, згідно умов якого ОСОБА_6 зобовязався довічно утримувати ОСОБА_7 шляхом перерахування їй щомісячно по 120 грн з подальшою індексацією. Доказів щомісячного перерахування вказаної суми ОСОБА_6 не надав ні в суді першої інстанції, ні в засіданні апеляційного суду.За таких обставин рішення суду про розірвання договору довічного утримання ґрунтується на доказах у справі та відповідає чинному законодавству....”(http://reyestr.court.gov.ua/Review/20931887) 

 2. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29.11.2011 року, справа № 22-5969/2011 р. Справа № 22-5969/2011 р.„...Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.Судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 є однією родиною та проживали у АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному.04 червня 2005р. кожен із співвласників уклав з ОСОБА_4 нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно якого передав їй у власність свою 1/3 частку квартири, а ОСОБА_4, в свою чергу, у відповідності до п.п. 5, 6 договорів зобов»язалась довічно утримувати відчужувачів, забезпечувати кожного з них харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, витрачаючи на кожного по 250 грн. в місяць.Як свідчать матеріали справи, позивачі передали свої частки у праві власності на квартиру ОСОБА_4, яка в установленому законом порядку здійснила перереєстрацію права власності на всю квартиру за собою.Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що з боку ОСОБА_4 має місце неналежне виконання умов договорів, а саме, набувач не забезпечує їх продуктами харчування, медикаментами, одягом на суму 250 грн. у місяць кожну, а останні три роки взагалі не виконує взяті на себе зобов»язання, посилаючись на стан здоров»я. Тому просили розірвати укладені ними договори довічного утримання, а договір, укладений з померлим ОСОБА_6, визнати недійсним з огляду на те, що при його укладенні у набувача взагалі був відсутній намір виконувати умови в частині догляду та утримання відчужувача....Проте колегія не може погодитись з такими висновками суду, оскільки вони базуються на неповно досліджених обставинах справи та на припущеннях, суперечать наявним матеріалам справи та вимогам норм матеріального права......Згідно з пуктом 7 договорів довічного утримання він може бути розірваний за згодою сторін, або у випадках невиконання його умов та відмови добровільного розірвання однією із сторін у судовому порядку.З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, є інвалідом другої групи з 29.08.1991р. і безстроково / а.с. 25/, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження, є інвалідом другої групи з 12.06.2006р. і безстроково / а.с. 12/....Вона мала достатній доход, щоб здійснювати догляд на 750 грн. щомісячно родини ОСОБА_2, не свідчить, що фактично нею виконувались ці зобов»язання, як помилково вважав суд першої інстанції.ОСОБА_4 не надала жодного доказу, що нею з 04.06.2005р. здійснювалось забезпечення ОСОБА_2 на суму 750 грн. на місяць. Те, що деколи вона приходила до них та готувала їжу або приносила старий одяг, не є доказом виконання зобов»язань за договорами довічного утримання, а є лише свідчення певної допомоги, яка не є доглядом у розумінні вимог договору довічного утримання.Жоден з допитаних в ході слухання справи свідків не дав переконливих пояснень, що ОСОБА_4Я надавала щомісячну допомогу родині ОСОБА_2 саме на 750 грн. та така допомога мала систематичний характер, а не у вигляді періодичних дій....Проте, при цьому суд не врахував вимоги ст. 752 ЦК України, що зобов»язання набувача можуть бути передані члену його родини лише за умови згоди на це відчужувачів, однак ОСОБА_6 такої згоди на заміну набувача не надавали.Отже, судом не надана оцінка вищезазначеним доказам, і це призвело до неповного з»ясування обставин справи, що, в свою чергу, потягло неправильність висновків суду про доведеність позиції відповідача щодо належного виконання умов договорів довічного утримання, укладених ОСОБА_2 та ОСОБА_3....”(http://reyestr.court.gov.ua/Review/20678594)3. Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 30.06.2011 року, справа № 3039/2011„...обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.Задовольняючи вимоги про розірвання договору довічного утримання за позовом спадкоємця померлого відчужувача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено невиконання з боку набувача умов договору довічного утримання. Крім того, суд враховував ту обставину, що витрати по договору з боку набувача ще не відбулися, оскільки договір укладено за 1 місяць до смерті відчужувача, а тому його розірвання не тягне негативних наслідків для набувача.Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, оскільки до нього суд прийшов після повного дослідження доказів по справі, наданих обома сторонами.Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 червня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 був укладений письмовий та нотаріально посвідчений договір довічного утримання. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_7 передала у власність відповідачу належний їй на праві власності житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, а він, в свою чергу, зобовязався довічно утримувати та доглядати ОСОБА_7 Вартість щомісячного матеріального забезпечення була визначена сторонами в сумі 500 гривень (а.с.44).Поясненнями свідків підтверджується, що відповідач фактично не виконував умови договору довічного утримання, між ОСОБА_7 і відповідачем виникали непорозуміння. Смерть ОСОБА_7 була виявлена сусідом аж на четвертий день, про що було сповіщено відповідача і що свідчить про те, що останній не цікавився щоденно потребами та станом здоровя своєї підопічної.
....Надані відповідачем квитанції про оплату комунальних послуг, на думку колегії, не можуть бути достатніми доказами, підтверджуючими належне виконання відповідачем умов договору довічного утримання, оскільки будинок, що розташований по АДРЕСА_1 з 01.07.2010 року належав йому, через що він зобовязаний сплачувати комунальні послуги .
Враховуючи наведе, колегія суддів вважає рішення суду обґрунтованими і підстав для його скасування не вбачає....”
(http://reyestr.court.gov.ua/Review/17769875 )
 
 Висновок
На сьогодні практика складається таким чином, що суди апеляційної і касаційної інстанцій задовольняють вимоги громадян щодо розірвання договорів довічного утримання через невиконання набувачами своїх обов’язків за договором.
  


Автор консультації: Токарь Яна
Консультація актуальна на дату: 25.07.2012
Кількість переглядів: 8858
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (2): 4.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Коментарів нема