На сьогодні укладання договорів дарування є поширеним. Такий договір передбачає, що одна сторона передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність. Трапляються випадки, коли одна із  сторін прагне визнати такий договір недійсним (наприклад, коли стосунки дарувальника і обдарованого зіпсувалися після укладання договору), оскільки договір дарування є правочином, то недійсним його можна визнати тільки за наявності підстав для недійсності правочинів.
 
1. Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26.03.2012 року, Справа №  2/2218/1971/2012  
„...колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
„...колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
          Встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 07 липня 2003 року було укладено і нотаріально посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2, а остання прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1. Цей договір зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01 серпня 2003 року.
....Відповідно до вимог ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно роз'яснень, даних в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2099 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
...Усупереч положенням ст.60 ЦПК України позивач не надав суду доказів, які б об'єктивно вказували, що на момент укладення договору дарування він діяв під впливом помилки, яка має істотне значення.
Із пояснень сторін в суді першої інстанції та  матеріалів справи убачається, що житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 належав  ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2006 року після смерті його співмешканки ОСОБА_5, яка доводилась рідною тіткою ОСОБА_2 В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що на укладення договору дарування належного йому будинковолодінні на користь ОСОБА_2 його спонукала остання воля ОСОБА_5, яка перед смертю побажала, щоб  будинок був подарований її племінниці ОСОБА_2, а також домовленість із матір'ю ОСОБА_2 -ОСОБА_6 про те, що вона буде проживати разом з ним довічно.
....Зазначені обставини не свідчать про те, що укладаючи договір дарування житлового будинку, ОСОБА_1 помилявся щодо природи правочину та обов'язків сторін, передбачених ним, і судом не встановлено жодної обставини, яка б вказувала на те, що між позивачем та ОСОБА_2 існувала угода про його утримання та догляд відповідачкою.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав  недоведеності заявлених вимог.....”
 
2. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2012 року, справа № 22-ц/2390/51/12
„....колегія вважає, що скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи із змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Установивши, що ОСОБА_7 вчинивши договір дарування належного йому будинку, помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, продовжував проживати в спірному будинку й після укладення договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи і підстав для його скасування колегія не вбачає....”
 
3. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 21.12.2011 року, справа № 22ц- 2608/11
„....судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_7 та визнаючи договір дарування недійсним, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачка мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування, і її волевиявлення було спрямоване саме на вчинення договору довічного утримання, але під час укладення договору дарування вона через вікові та медичні вади не усвідомлювала значення своїх дій.
Проте такі висновки суду є передчасними.
Так, предметом і підставами позову ОСОБА_7 було визнання недійсним договору дарування, укладеного нею на користь її дочки ОСОБА_6 17 серпня 2007 року, з підстав передбачених ст. 229 ЦК України, вчиненого під впливом помилки.
....Під час розгляду справи встановлено, що договір дарування, укладений 17 серпня 2007 року, зареєстрований державним нотаріусом Третьої Черкаської держнотконтори, номер правочину №2-4347, пройшов державну реєстрацію, що свідчить про те, що договір дарування зареєстрований у встановленому законом порядку.
....Тому визнання договору недійсним лише з мотивів недодержання загальних вимог для чинності правочину не можна визнати правильним.
Так, з позовних вимог позивачки вбачається, що вона зверталась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним з підстав того, що вона помилилась стосовно природи укладеного правочину, на підставі ст. 229 ЦК України.
...Проте, суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах позовних вимог, не врахував того, що позивачкою не заявлялись вимоги про визнання договору дарування недійсним з підстав того, що вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати під час укладення договору дарування, і провівши судово-психіатричну експертизу, суд прийшов до висновку, що укладений договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 225 ЦК України , оскільки ОСОБА_7 вчинила договір дарування у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тим самим вийшовши за межі позовних вимог заявлених позивачкою.
Окрім цього, дані доводи викладені в апеляційній скарзі і заслуговують на увагу, а також проаналізовані і в запереченнях представника позивачки.
Поряд з цим, розглядаючи позовні вимоги позивачки про визнання правочину недійсним з підстав вчиненого внаслідок помилки, надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не було доведено укладення оспорюваного договору дарування, як вчиненого під впливом помилки, оскільки позивачка та відповідачка є матірю та дочкою, відповідачка протягом тривалого часу здійснювала догляд позивачки, виконуючи свої обовязки дочки по утриманню матері, а позивачка в свою чергу здійснювала дії на розпорядження належним їй майном, уклавши 14 січня 2004 року заповіт на відповідачку ОСОБА_6, а в послідуючому, 17 серпня 2007 року, і договір дарування.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовими нормами, що підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, та визнавши договір дарування з підстав передбачених ч.1 ст. 225 ЦК України, які не були заявлені позивачкою, вийшов за межі позовних вимог, а тому судове рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування від 17 серпня 2007 року з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України...”

Висновок

На сьогодні практика складається таким чином, що суди апеляційної та касаційної інстанцій задовольняють вимоги щодо визнання договорів недійсними тільки якщо сторони спроможні належно і достатньо довести факти ,які згідно чинного законодавства можуть слугувати підставами визнання правочину недійсним.


Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 25.07.2012
Кількість переглядів: 14357
Адреса електоронної пошти не вказана

Оцінки консультації (3): 4.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

2

  1. Yana
    Доданий: 11.11.2012, 22:53, Неділя, №2)
    перейти до публікації

    Відповідно до статті 174 Податкового кодексу України, при даруванні чи спадкуванні об’єктів нерухомого майна не оподатковується вартість нерухомого майна, що дарується або успадковується:

    1) членам сім’ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, дружина, чоловік не сплачують спеціального податку);


    2) громадянину, який є інвалідом I групи чи має статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, або дитини-інваліда. Таким громадянам також надана пільга — вони не сплачують спеціальний податок.

    А при даруванні або спадкуванні об’єктів нерухомого майна іншими родичами, які не є членами сім’ї першого ступеня споріднення (наприклад, брати, сестри, онуки, дядько, тітка тощо), вартість такого майна оподатковується за ставкою 5%.


    У випадку, коли нерухоме майно дарується чи спадкується громадянином-іноземцем або приймається у дар чи успадковується від громадянина-іноземця (наприклад, громадян Росії, Білорусії, Польщі та ін.), то вартість такого майна оподатковується за ставкою 15%.

    0   Спам
    Цитата

    2. Потрібна консультація: Як визначити розмір податку при договорі дарування нерухомості і чи є різниця між даруванням рідним або стороннім особам?

    0   Спам
    Цитата