Чинне цивільне законодавство виходить з того, що всі види забезпечення виконання зобов’язання перш за все спрямовані на стимулювання належного виконання останнього. Однак бажання «заробити» за їх допомогою доволі поширене, і не в останню чергу це стосується банків. Для споживачів банківських кредитних послуг, які з якихось причин порушили взяті на себе зобов’язання, бар’єром від надмірних санкцій є стаття 551 Цивільного кодексу України та стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Стосовно застосування даних норм судова практика наступна.

…апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
По справі встановлено, що 23.11.2007 р. ОСОБА_2 складено заяву анкету на відкриття карткового рахунку та одержання платіжної картки Банку «Фінанси та Кредит». В той же день між ОСОБА_2 та банком укладено договір про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №009-О/020287, за яким банк відкрив картковий рахунок, на якому обліковуються операції, здійснені клієнтом з використанням картки VІSА НОМЕР_1 на умовах забезпеченості, повернення, терміновості і оплатності відновлювальну кредитну лінію в розмірі ліміту овердрафту 6000 грн., з оплатою відсотків за використання кредитних ресурсів в розмірі процентної ставки 21% річних. За умовами договору клієнт зобов’язаний повернути отриманий кредитний ресурс в строк до 12.11.2009р. та виплатити проценти за його користування. 
У визначений умовами договору строк відповідач отримані кошти не повернув, відсотки за його користування не сплатив. 
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав передбачених умовами договору зобов’язань, починаючи з 25.03.3009р. несвоєчасно сплачує кредит, відсотки та щомісячну комісію, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 6000 грн. по кредиту, 6491 грн.64 коп. заборгованості по відсотках та 23420 грн. в якості пені. Оскільки для вимог про стягнення пені ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, судом вирішено питання про стягнення пені в межах одного року, що склало 17126 грн. 
З вказаним висновком не в повній мірі погоджується колегія суддів з наступних підстав. 
Так, відхиляючи заперечення представника відповідача про застосування до спірних правовідносин, які виникли внаслідок укладення між сторонами споживчого кредиту, положень Закону України «Про захист прав споживачів» щодо зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.549 ЦК України пеня не є компенсацією, а є видом забезпечення виконання зобов’язання. 
Вказаний висновок не виключає можливості застосування до визначення розміру пені за порушення боржником свого зобов’язання положень Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема вимог п.5 ч.3 ст.18 згаданого Закону. Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз’яснено , що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» відносяться і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян, у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій. 
Крім того, при вирішенні вказаного спору необхідно застосовувати висновки, викладені в рішенні Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011р. у справі №1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) про  поширення на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і під час виконання такого договору положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». 
За вказаних обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні розміру пені, оскільки визначений позивачем розмір останньої є непропорційно великим в порівнянні з розміром заборгованості по кредиту. 
Таким чином до стягнення з відповідача підлягатиме 3000 грн. як п’ятдесят відсотків від розміру заборгованості по кредиту на суму 6000 грн…


… апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що укладення додаткової угоди суперечить принципу добросовісності, що призвело до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача як споживача. 
З такою мотивацію колегія суддів погоджується. 
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», - п.14 - при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним слід враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ст.ст.18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». 
В даному випадку розмір пені збільшено з 28% до 584%, що є явно несправедливим. Така умова договору відповідно до ч.5 ст.18 зазначеного Закону може бути визнано недійсною, що судом першої інстанції і зроблено. 
Інші доводи апеляційної скарги - стосовно застосування норм ЦК України - правового значення для вирішення даного спору не мають, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати вказане положення ЗУ «Про захист прав споживачів», який є спеціальним по відношенню до норм ЦК України…


… апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором, заборгованості по процентам та комісії, суд першої інстанції на підставі ст.ст.526, 1054-1056 ЦК України прийшов до правильного висновку, що відповідач ОСОБА_3 не виконав узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а тому зобов'язаний повернути борг з врахуванням процентів та штрафу. Також, відповідає вимогам ч.3 ст.551 ЦК України, ст.61 Конституції України та є правильним висновок суду щодо зменшення розміру штрафу і звільнення відповідача від сплати пені. 
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 1 925 грн. зі сплатою 12% річних строком на 5 місяців (а.с. 6-10). 
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд помилково відмовив в задоволенні позову про стягнення пені є безпідставними. 
Так, згідно п. 5.1 умов надання споживчого кредиту, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених його заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу. 
Відповідно заяви позичальника, встановлено строк платежів з грошового зобов'язання та передбачена відповідальність за порушення зобов'язання. 
Пунктом 5.3 умов надання споживчого кредиту встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості. 
Згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. 
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову про стягнення пені. 
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК). 
Положенням ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 
Зазначена норма матеріального права передбачає зменшення розміру неустойки при наявності двох умов, які не взаємопов'язані між собою. 
Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір неустойки може бути зменшений судом за одночасної наявності обох умов ґрунтується на помилковому тлумаченні закону. 
Зменшуючи розмір штрафу, суд врахував скрутне матеріальне становище відповідача, що він не працює та є інвалідом другої групи. 
Як вбачається з матеріалів справи, висновком МСЕК від 10 серпня 2011 року відповідачу заборонено працювати водієм, рекомендована праця на 0,5-0,75 ставки переважно в положенні сидячи та йому встановлена друга група інвалідності (а.с. 22). 
Таким чином, у суду першої інстанції були наявні підстави для зменшення розміру неустойки та суд об'єктивно оцінив конкретну ситуацію по справі...


… апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного. 
По справі встановлено, що відповідно до заяви позичальника від 12.04.2008р. ПАТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_5 строковий кредит у сумі 5580,00 грн. на строк 24 місяці з 12.04.2008р. по 12.04.2010р. включно. 
… Зокрема, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. (п. 5.1). При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості (п. 5.3), (а. с. 4-8). 
Згідно розрахунку, станом на 22.02.2012р. розмір заборгованості ОСОБА_5 за вказаним вище кредитним договором складає 24 210,50 грн., з них: 4234,95 грн. - заборгованість за кредитом; 330,33 грн. - заборгованість за відсотками; 1 607,04 грн. - заборгованість з комісії; 16 409,11 грн. - заборгованість з пені, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1129,07 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості) (а. с. 3). 
… Зменшуючи нараховану позивачем суми неустойки - пені за несвоєчасність виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором з 16409,11 грн. до 2 000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за користування останнім. Крім того ОСОБА_5 до суду була подана заява, в якій він зазначає, що має скрутне матеріальне становище, проживає з матір'ю пенсіонеркою, та просить суд зменшити розмір неустойки - пені. 
Судом першої інстанції з врахуванням обставин справи вірно застосовано до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України і зменшено нараховану позивачем суму неустойки (пені), оскільки вона значно перевищує розмір загованості за кредитом, відсотками та комісією за користування останнім. 
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що розмір неустойки може бути зменшений лише за наявності одночасно обох умов, зазначених в ч.3 ст.551 ЦК України (якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення), не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному розумінні апелянтом положень зазначеної статті…


Висновок:
На сьогодні судова практика склалася таким чином, що суди задовольняють вимоги щодо зменшення неустойки, визнання окремих умов кредитного договору щодо останньої недійсними керуючись ст.551 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». 
Зокрема питання поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на кредитні правовідносини між банками та фізичними особами стосовно споживчих кредитних договорів вирішено Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011р. у справі №1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) та Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», які прямо вказують на поширення дії даного закону на кредитні відносини як щодо укладання так і виконання даної категорії договорів. 
Існує позиція апеляційних судів відносно того, що положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» розповсюджує свою дію на умови кредитного договору стосовно неустойки, що дає змогу обмежити її розмір до 50% суми основної заборгованості. 
Стосовно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України позиція апеляційних судів полягає в тому, що підставою для зменшений неустойки за рішенням суду є наявність хоча б однієї з підстав передбаченої даною статтею: значне перевищення суми неустойки розміру збитків, інші обставин, які мають істотне значення. 

Консультацію підготовлено консультантом Юридичної клініки Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Романюком Іваном.

Автор консультації: Романюк Іван
Дата надання консультації: 3.01.2013
Кількість переглядів: 20121
Адреса електоронної пошти не вказана

Оцінки консультації (11): 4.9
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Коментарів нема