Особа,   яка   вчинила  правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин  може  бути визнаний судом недійсним.

      Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням.  Помилка  щодо  мотивів  правочину  не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.


  1.    Рішення Рівненського районного суду Рівненської області Справа № 2-702/10

      «Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. Заслухавши учасників процесу, свідків суд вважає, що позов підлягає до задоволення».


     Як встановлено в судовому засіданні, договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був посвідчений 11.12.2004 р. державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області (реєстровий № 2-1978). За цим договором відповідач став власником майна позивачки, про що не заперечували сторони є копії відповідних правовстановлюючих документів. 


    Позивачка зазначає, що до укладення договору відповідач обіцяв, що буде доглядати за позивачкою: допомагати у веденні господарства, надавати іншу допомогу. На перших порах все так і відбувалося. Проте в подальшому відповідач припинив надання будь-якої допомоги, і не надає таку допомогу і на даний час. Позивачка стверджує, що якби знала, що будуть такі наслідки, як на даний час, то ніколи не погодилася б переоформити своє будинковолодіння на користь відповідача. Вона вважала, що її право власності не буде порушене, що до часу смерті за нею буде забезпечений догляд зі сторони відповідача, а тому згодилася укласти договір дарування. 


         Допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що чули як відповідач обіцяв позивачці доглядати за нею та допомагати по господарству, якщо вона „перепише” хату на нього. Останні три роки допомогу позивачці здійснюють сусіди. 


   Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що до укладання договору дарування відповідач привозив позивачці сільгосппродукцію. Після посвідчення договору відповідач перестав допомагати позивачці, і останні три роки свідок у всьому допомагає позивачці. 


      Отже, в ході розгляду справи була встановлена та обставина, що формування внутрішньої волі позивачки відбулася під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. При укладенні договору дарування позивачка діяла під впливом помилки.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11293870


2.     Рішення Бердичівського міськрайоного  суду Житомирської області справа № 274/5335/13-ц

      «Вивчивши матеріали справи, суд  дійшов висновку про задоволення позовних вимог».


      Як встановлено в судовому засіданні, договір дарування 3/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями  за АДРЕСА_1 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2  був посвідчений  7 серпня 2009 року  приватним нотаріусом  Бердичівського міського нотаріального округу. 


          Позивач зазначає, що до укладення договору відповідачка обіцяла, що буде доглядати за позивачем: допомагати у веденні господарства, надавати іншу допомогу. Проте в подальшому відповідачка припинила надання будь-якої допомоги, і не надає таку допомогу і на даний час. Під час вирішення питання щодо приватизації земельної ділянки біля належної йому частини будинку дізнався, що він не являється його власником, хоча спірний будинок є єдиним місцем для його проживання.


          Отже, в ході розгляду справи була встановлена та обставина, що формування внутрішньої волі позивача відбулася під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. При укладенні договору дарування позивач діяв під впливом помилки.


                Помилка  це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення (ст.229 ЦК України 2003 р.; ст.56 ЦК України 1963 р.). Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36478710

 

3.     Рішення Малиновського районного суду м.Одеси Справа №521/16939/13ц

        «Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав».


        Під природою правочину слід розуміти юридичну природу того чи іншого правочину, тобто основні (типові) характеристики, притаманні зазвичай правочинам цього виду. Такими правочинами є, зокрема, договір дарування та договір довічного утримання, оскільки передаючи безоплатно будинок в дар, відчужувач (позивач) помилково вважає, що взамін набувач (відповідач) повинен довічно забезпечувати його утриманням та доглядом.


        Укладаючи договір дарування квартири, позивач помилилася щодо природи цього правочину, оскільки мала на меті укладення договору довічного утримання, відповідно до якого вона передає відповідачеві у власність вказану квартиру, а відповідач надаватиме їй матеріальну допомогу, сплачувати комунальні послуги, купувати ліки та здійснювати за нею догляд.


        Наведені обставини є підставою для визнання договору дарування квартири, укладеного між позивачем і відповідачем, недійсним згідно ст.229 ЦК України, оскільки позивач помилилася щодо правової природи договору дарування, вважаючи його договором довічного утримання і ця помилка має істотне значення, тому що вона стосується характеру правочину, а також прав та обов'язків сторін цього договору.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35673038


4.     Рішення Кіровського районного суду м. Донецька Справа № 2/0525/384/12

      «Суд, вислухавши пояснення позивачки, прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав».


      Після переходу спірної квартири у власність ОСОБА_2, остання вигнала позивачку з квартири, і в даний час ОСОБА_1 є фактично людиною без певного місця проживання.


      Дослідивши матеріали справи, суд вважає що вказаний правочин позивачка уклала під впливом помилки, яка має істотне значення, тому виражена в даному правочину її воля не відповідала її справжньому наміру. Підписуючи договір дарування вона мала на увазі договір довічного утримання, оскільки  є особою похилого віку, потребує догляду та допомоги, є одинокою особою, родичів не має. Іншого житла у неї немає.


    Відповідно до ст. 229 ЦПК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.


    Всі дії позивачки свідчили про те, що вона знаходилася під впливом помилки відносно суті правочину, так як вона, маючи єдине місце проживання, подарувала сторонній особі свою квартиру, що є єдиним житлом. Вона при укладенні договору дарування помилялась щодо обставин, які мають істотне значення щодо природи правочину та його наслідків.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28880735


5.     Рішення Фастівського міськрайоного суду Київської області справа № 2/1027/84/2012

      «Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вислухавши свідків, та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав».


        Із показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 проживала на той час і проживає зараз одиноко, сімї, дітей та близьких родичів не має, потребує стороннього догляду та допомоги. Свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що позивачка ОСОБА_1 сама їй говорила, що домовилася із ОСОБА_2 про те, що та буде її обходити і доглядати, а тому просила їй вже не допомагати, оскільки це буде робити ОСОБА_6


        Позивачка ОСОБА_1 не заперечує, що свідомо мала намір відчужити свій будинок відповідачці ОСОБА_2, проте, не безоплатно, а за утримання та догляд, і в момент підписання договору вона вважала, що ОСОБА_2 повинна довічно забезпечувати її утримання та догляд, яких вона вкрай потребує. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також підтвердили, що ОСОБА_1 потребувала сторонньої допомоги і при відчуженні свого будинку на таку допомогу з боку ОСОБА_2 розраховувала, про що неодноразово висловлювалася, починаючи з дня укладення спірного договору.


        Також свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду повідомили, що їм невідомо про випадки, коли б ОСОБА_2 приносила їжу або одяг позивачці. Воду до будинку із колодязя носять сусіди, які також варять позивачці їжу та перуть білизну. Комунальні платежі сплачує сама ОСОБА_1 зі своєї пенсії.


      Відповідачка ОСОБА_2 після укладення договору дарування будинку в 2003 році залишилася проживати разом із своєю сімєю в м.Вишневе, проте позивачка ОСОБА_1 продовжувала проживати в спірному будинку, користуватися і володіти ним як власник: сплачувала всі платежі і податки, саджала город, збирала врожай, при цьому матеріальної допомоги, продуктів харчування та медикаментів від ОСОБА_2 вона не отримувала.


        Неправильне сприйняття було викликане неосвіченістю та власною необачністю 85-річної ОСОБА_1, яка і вчинила правочин під впливом помилки.

ВИСНОВОК

        Суд виносить рішення на користь позивача з підстав, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існували саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.


        Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.


        Практики по справам щодо визнання правочину недійсним вчиненого під впливом помилки судами апеляційної інстанції.


1.     Рішення Апеляційного суду Харківської області справа № 2-597/11  

      Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.


        Задовольняючи позов про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_5 діяла під впливом помилки і що її волевиявлення було спрямовано на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.


          Погодитися з таким висновком не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.


          Із матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2001 року ОСОБА_5 та її син -ОСОБА_8 уклали договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори. Згідно договору ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_8 прийняв у дар 33/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1.


          3 грудня 2003 року ОСОБА_8 зареєстрував право власності на вказану частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель у державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с.6).


          ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.


          Після смерті ОСОБА_8 у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина -ОСОБА_6, син ОСОБА_3 і донька ОСОБА_11., про що свідчить довідка Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори.


          Позов пред'явлено про визнання договору дарування недійсним, як такий, що вчинений під впливом помилки.


          Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229ЦК),  мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа  на  підтвердження  своїх  вимог  про   визнання   правочину недійсним  повинна довести,  що така помилка дійсно мала місце,  а також що вона має істотне значення.


          Не є  помилкою  щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів  у  її  використанні,  що  сталося  після виконання  хоча  б  однією  зі  сторін зобов'язань,  які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має  правового  значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.


          Помилка внаслідок  власного  недбальства,  незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою  для визнання правочину недійсним.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25267284


2.     Рішення Апеляційного суду Кіроваградської області справа №   22-212-2009


        Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,   рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволені позовних вимог - відмовити з наступних підстав.


        Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції вказав, що оскільки позивач дарувала спірну квартиру за умови, що вона буде проживати у ній, тобто при укладені договору дарування вимагала від відповідача вчинення дій зустрічного немайнового характеру направлених на забезпечення її проживання в подарованій квартирі, то суд приймаючи до уваги наявність вимог позивача щодо укладення договору та враховуючи похилий вік позивача, відсутність у власності іншого нерухомого майна, крім спірної квартири, суд прийшов до висновку, що позивач вчинила правочин під впливом помилки, яка викривила її уяву про зміст правочину, його правову природу при цьому суд послався на ст..299, та ч.3 ст. 203 ЦК України.


    Колегія суддів вважає , що судом першої інстанції при розгляді справи було допущено порушення норм процесуального права , оскільки судом було   неповно з'ясуванні обставин по справі , що призвело до помилкового висновку суду.


     Крім того судом першої інстанції   було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.


     З матеріалів справи вбачається , що пояснення позивача відносно причин визнання договору дарування недійсним , носять не послідовний характер. І не   ґрунтуються на доказах. Так в позовній заяві позивач вказує , що вказаний договір дарування був вчинений під впливом обману з боку відповідача по справі, але доказів які б підтвердили такий обман позивачем по справі не надано. Також позивач вказує , що вказаний договір дарування було вчинено під впливом помилки, так як позивач вважала , що вона буде проживати в квартирі яку вона подарувала онукові.


        У відповідності до ст..ст. 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною можуть бути визнані судом недійсним при доведеності фактів обману, помилки.


    Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, яка повинна мати істотне значення.


    Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину, мають існувати або, навпаки , бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Позивач по справі на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку, що до істотних обставин правочину.


      Помилка , щодо мотивів не має істотного значення.


   Правочин може бути визнаний вчинений під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони а оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила би у правовідносини, невигідні для неї.


     Правочин , здійснений під впливом обману, на підставі ст..230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач, як сторона, що діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу зі сторони відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману і сам факт обману. Варто врахувати , що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи на здійснення правочину, не має істотного значення.


    Приймаючи до уваги встановлені обставини , колегія суддів вважає , що позовні   вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено ні факту здійснення правочину під впливом обману ні факту   здійснення правочину   в наслідок помилки.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3253830


3.     Рішення Апеляційного суду Житомирської області справа №274/325/13-ц  

     «Перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав»


         Із матеріалів справи вбачається, що   19.11.2010 року за нотаріально посвідченим договором позивач подарував, а його донька ОСОБА_3, в інтересах якої діяла на підставі довіреності ОСОБА_4, прийняла у дар житловий будинок, прибудинкові споруди та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1.   Договір посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_7 та зареєстровано у встановленому законом порядку у Реєстрі за № 4970. Згідно умов договору дарувальник свідчив, що його укладання не пов'язане з виконанням Обдаровуваним будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь Дарувальника. Своїми підписами у договорі сторони стверджували, що однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, підтвердили дійсність намірів при його укладанні, також те, що він не носить намірів фіктивного та удаваного правочину.


     Виходячи зі змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.


        Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.


        Взявши до уваги, пояснення свідків зі сторони позивача, суд не врахував, що ці покази не можуть бути достатніми доказами у справі, оскільки про обставини укладання спірного договору свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дізналися зі слів позивача.


        Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що зміст договору, до його підписання, був прочитаний малозрячому ОСОБА_2, нотаріусом вголос та представником Обдарованої особисто. Також під час укладання договору дарування позивачу були роз'яснені правові наслідки цієї правової угоди, який в свою чергу підтвердив дійсність своїх намірів на його укладення, сторони домовились про істотні умови договору, договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства. Вказані обставини підтверджені письмовими поясненнями позивача та нотаріуса ОСОБА_7, які були відібрані працівниками міліції Бердичівського МВ УМВС під час перевірки, яка  проводилась по заяві ОСОБА_2.   


     Крім цього, обдарована ОСОБА_3 на момент укладання договору проживала постійно за кордоном у Франції, тому позивач мав би усвідомлювати, що остання у зв'язку з цим не могла забезпечувати його утриманням та (або) доглядом, як того вимагають зміст та умови договору довічного утримання. Крім того, пояснення позивача в судовому засіданні щодо не бажання отримувати від доньки утримання також свідчить про відсутність помилки з його боку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. 


     Вирішуючи порушений ОСОБА_2 спір, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що в заявленому позові вказано дві підстави для визначення угоди недійсною: під впливом помилки (ст.229 ЦК) та під впливом обману (ст.230 ЦК). Таку позовну заяву слід було залишити без руху та надати позивачу строк для уточнення своїх позовних вимог. Проте, суд задовольнив позов та визнав договір дарування недійсним, як такий, що вчинений  під впливом помилки. Позовна вимога про визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що позивач подарував вищезазначений будинок та земельну ділянку під впливом обману, судом не вирішувалася.


   Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову  ОСОБА_2.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34625609


ВИСНОВОК


       На сьогоднішній день суди апеляційної інстанції скасовують рішення судів першої інстанції у випадках не правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Проблема не правильного застосування норм права виникає з причин не правильного розуміння суддями норм законодавства, що в свою чергу призводить до винесення не правильних рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Автор консультації: Барашков Дмитро
Дата надання консультації: 14.02.2014
Кількість переглядів: 5617
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (5): 5.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ

Теги матеріалу: вчиненого під впливом помилки, Узагальнення судової, практики по справам, щодо визнання правочину недійсним

Коментарів нема