Від самого моменту набуття Україною незалежності наша держава прагне рухатися до європейської спільноти, що вимагає відповідності міжнародним стандартам не лише економічної, соціальної сфери, але й кримінального судочинства. Тому, враховуючи міжнародні стандарти та накопичений власний досвід, було прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК), який набув чинності 20 листопада 2012 року. Новий КПК містить ряд новацій, більшість з яких покликані створити рівні можливості для кожної зі сторін у кримінальному процесі, впровадити світовий досвід у вітчизняне судочинство.
      Однією з новел нового КПК є введення домашнього арешту до переліку запобіжних заходів. Цікаво, що таке нововведення було позитивно сприйняте абсолютною більшістю експертів, навіть найбільш критично налаштованих. Метою впровадження цього запобіжного заходу є заповнення проміжною ланкою великої прогалини між заходами, не пов’язаними з обмеженням 
свободи та триманням під вартою. 
   Відповідно до ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується лише до особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Варто зазначити, що таке формулювання норми є неконкретним і може призвести до того, що цей запобіжний захід можна буде застосувати й до осіб, яким загрожує навіть довічне ув’язнення. Можливо, варто було б встановити граничну верхню межу строку позбавлення волі, до якої можливо застосовувати домашній арешт. Працівники органу внутрішніх справ мають право з’являтися у житло підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, з метою контролю за поведінкою такої особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних з виконанням покладених на неї обов’язків, використовувати електронні засоби контролю. 
   Порядок застосування електронних засобів контролю встановлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 серпня 2012 р. № 696 «Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю». Крім електронного браслета відповідно до згаданого наказу МВС можна застосовувати й інші засоби електронного контролю за підозрюваними, обвинуваченими.
      Застосовуючи домашній арешт, слідчий суддя, суд повинен обов’язково керуватися положеннями ст. 178 КПК України, яка містить обставини, що враховуються  при обранні будь-якого запобіжного заходу (зокрема,  вік, стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків такої особи у місці проживання, в тому числі наявність сім’ї та утриманців, репутація, майновий стан та інші обставини). 
Наприклад, ухвалою слідчого судді (по справі № 268/230/13-к), було обрано домашній арешт щодо жінки, яка підозрюється у вчиненні умисного вбивства. Слідчий суддя врахував конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваної, а саме те, що вона має на утриманні двох малолітніх дітей,  які відвідують загальноосвітню школу та дошкільний навчальний заклад, перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, працює, має постійне місце проживання, за яким у побуті характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, не судима, тому, враховуючи зазначене, обрав саме домашній арешт.
       Головною позитивною якістю такого запобіжного заходу є те, що особа не відчуває на собі того жорсткого тиску, як під час тримання під вартою. 
  Підозрюваний, обвинувачений може жити звичайним життям, працювати, спілкуватися, бути з сім’єю. Крім того, в такої особи не виникне проблем із доступом до захисника, тобто, практично не обмежується можливість зустрічей із останнім, адже це буде зручно як самій особі, яка перебуває під домашнім арештом, так і захисникові. Крім того, як свідчить світова практика, при цьому 
запобіжному заході порушення дуже рідкісні, оскільки людина зазвичай сама не зацікавлена їх допускати. 
       Внаслідок того, що з моменту прийняття нового КПК пройшло небагато часу, зараз лише  складається практика застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт. Тому, на мою думку, варто врахувати світову практику його застосування.
       Варто зазначити, що хоч домашній арешт є новим саме для суто української правової системи, але він застосовувався ще у Російській імперії та успішно застосовується у багатьох сучасних країнах.  Він передбачений, наприклад, у таких країнах, як Казахстан, Латвія, Литва, Німеччина, Росія, Швеція, США та в багатьох інших. 
    Підводячи підсумки, варто зазначити, що за допомогою обрання домашнього арешту можливо зменшити кількість осіб, що перебувають в слідчих ізоляторах, зменшити витрати державного бюджету на їх утримання, оплату праці персоналу тощо. Крім того, домашній арешт забезпечить більшості осіб, до яких він застосовується,  можливість зберегти соціальні зв’язки та себе як особистість у суспільстві.


Науковий керівник:
к.ю.н., 
асистент кафедри кримінального процесу                                 
Тищенко О.І.


Категорія: Консультації | Додав: Stirlitz (13.09.2013) | Автор: Глєбов Роман Сергійович
Переглядів: 4821 | Теги: запобіжний захід, домашній арешт, кримінальний процес | Рейтинг: 4.4/7
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]