Протягом останніх років проблема морського піратства біля узбережжя Сомалі в Індійському океані та Аденській затоці перетворилась у справжню загрозу для міжнародного судноплавства. За даними Міжнародної морської організації  (ІМО), в 2008 році сомалійські пірати захопили 39 суден,  здійснивши 95 нападів у водах біля східного узбережжя Африки. За даними Міжнародного морського бюро, в 2009 році сомалійські пірати здійснили  217 нападів і захопили 47 суден. За перший квартал  2010 року – 67. Вісім моряків втратили своє життя, будучи заручниками, 68 одержали поранення.

       Економічні втрати від морського піратства перевищують мільярди доларів.

       Для нашої держави проблема просто колосальна. Близько 65 тисяч українських моряків працює на  тисячах суден під прапорами різних країн світу .    Згідно статистики, українські моряки посідають п’яте місце в світі серед екіпажів торговельних суден та друге місце по кількості заручників, які щорічно потрапляють до рук морських піратів.

       Сьогодні піратство являє реальну небезпеку для мореплавання й, перш за все, для права кожної людини на життя ,свободу й особисту недоторканість .Вище вказані дані про піратські напади на судна переконливо доводять, що заходи, які застосовуються у боротьбі з цими злочинами, у тому числі і у правовій сфері,є ще недостатньо ефективними.

       Cаме слово пірат походить від грецького «peirates» - розбійник.  Інша версія: пірати (лат. pirata, від грец. πειρατής, пов'язане зі словом πειράω («випробувати») — ті, хто випробовує долю, загальна назва морських розбійників, які грабували кораблі й діяли як в мирний, так і у воєнний час.

        Сучасне морське піратство за методами, які використовують морські злочинці, можна умовно поділити на два види: «індонезійське» та «сомалійське». До першого відносяться звичайні банди, які озброєні холодною та вогнепальною зброєю. Використовуючи фактор раптовості, вони здійснюють напади на торговельні судна у відкритому морі або акваторії портів. Як правило, «індонезійські» пірати не посягають на захоплення самого судна та екіпажу, а обмежуються лише судновою касою, цінними речами членів екіпажу та інколи частиною вантажу. Другий вид -  це угрупування, які озброєні крупнокаліберними кулеметами, автоматами і гранатометами; вони використовують сучасну супутникову навігацію і засоби зв’язку, володіють агентурною мережею, мають спільників у інших країнах. Якщо метою «індонезійського»  піратства  є просто пограбування моряків, то «сомалійське» пов’язане  із захопленням судна та заручників і вимагання викупу за них.                           

       Піратів часто називають терористами. Але юридично це різні злочини. Пірати – організовані злочинні угрупування бандитів і грабіжників, які ставлять за мету наживу – отримання викупу за судна й вантажі. Терористи ж – убивці з певними ідейними переконаннями. Вони скоюють теракти, висуваючи певні політичні або релігійні вимоги.

        Коротко визначення поняття "морський тероризм" можна охарактеризувати як сукупність суспільно-небезпечних діянь, вчинюваних у водах Світового океану, які викликають важкі наслідки і являють собою істотну загрозу дії загальновизнаного принципу "свобода відкритого моря".

       Загострюючи увагу на питаннях міжнародно-правової боротьби з морським тероризмом, досить логічно відзначити, що за рядом ознак він досить схожий з діяннями, кваліфікованими як піратство.

       Та  за мотивами (цілями), і за юридичною кваліфікацією ці два злочини досить різні. Адже цілком очевидно, що мотив (ціль) піратів носить яскраво виражений матеріальний характер - неправомірно насильницьким шляхом заволодіти чужим майном, і тільки це рухає піратами.

       Що ж стосується юридичної кваліфікації піратства і морського тероризму, то ступінь їхньої суспільної небезпеки і наслідки значно різняться. Піратство існує тисячі років і ніколи не призводило до воєн.

        Тероризм, і в тому числі морський тероризм, - явище останніх десятків років, і вже зараз ставлять світ на грань війни. Один з його конкретних проявів, що виразився у захопленні в 1985 р. палестинськими терористами італійського пасажирського лайнера "Ахіллі Лаура".

        При цьому захопленні палестинські терористи, утримуючи як заручників близько 400 пасажирів, судно і команду, висунули політичні вимоги до Ізраїля. У цій терористичній акції мали місце і смертні випадки, зокрема був убитий громадянин США.

        Основні проблеми в боротьбі з піратством полягають у:

- ресурсних (фінансових) утрудненнях більшості прибережних держав третього світу;

- нездатності уряду цих країн вплинути на ситуацію;

- неможливості постійного перекриття районів піратства наявною кількістю кораблів, катерів і літальних апаратів (патрулювання на сьогодні залишається одним з найбільш ефективних заходів у боротьбі з піратством);

- наданні прибережними державами та судовласницькими компаніями хибної статистичної й іншої інформації про напади на судна;

- неузгодженості правових норм і актів, що визначають режим прибережних районів та ін.

        Міжнародно-правова позиція України у сфері боротьби з морським тероризмом виражена в її активній участі в діючих міжнародно-правових актах, у взятті на себе визначених обов'язків з боротьби з морським тероризмом і в імплементації в українське законодавство положень відповідних міжнародно-правових актів. Це підтверджується тим. що Україна бере участь у "Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства" і в "Протоколі про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, що розташовуються на континентальному шельфі".

       Україна також взяла до керівництва положення, викладені в документі ММО "Заходи для запобігання незаконним актам проти пасажирів на борті суден" (1985 p.).

       Ряд пропозицій, сформульованих міжнародною нарадою в 1986 р. у Хосе, були реалізовані в Постанові Кабінету Міністрів України № 250 від 16 травня 1992 р. Цією Постановою була створена Служба загальної безпеки на судах морського транспорту (СОБ). Цією ж Постановою було затверджене Положення про Службу загальної безпеки державної адміністрації морського транспорту України. Положення передбачало, що Служба загальної безпеки виконує свої функції з забезпечення безпеки мореплавання на судах і в портах, а її структура і штати встановлюються залежно від обсягу і складності поставлених завдань. Відповідно до Положення особовий склад Служби загальної безпеки знаходиться в кадрах МВС, а також може бути вільнонайманим, на нього поширюється законодавство України про працю.

       Надалі Постанову Кабінету Міністрів від 16 травня 1992 р. було скасовано, хоча саме Положення про Службу загальної безпеки державної адміністрації морського транспорту України практично діяло. Точніше, діяли ряд заходів ним передбачених.

       Після прийняття в грудні 2002 р. Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (Кодекс ОСПС) в Україні був створений навесні 2004 р. спеціальний Координаційний центр, що дістав назву "Агентство морської безпеки". З метою регламентації його діяльності з урахуванням і на основі Кодексу ОСПС був розроблений і прийнятий великий пакет документів з безпеки на морі.

      Деякою мірою питання про боротьбу з морським тероризмом знайшло відображення й у Кодексі торговельного мореплавання України.

       Ст. 62 Кодексу регламентує дії капітана у випадку військової небезпеки і зобов'язує його застосовувати всі необхідні і можливі заходи для порятунку людей, що знаходяться на судні, і не допустити захоплення судна, документів, вантажу й іншого майна, що на ньому знаходяться.

       У Кримінальному кодексі України міститься  258 стаття, що передбачає відповідальність за здійснення терористичного акту. Беручи до уваги наростання фактів прояву морського тероризму варто констатувати, що поки ще і міжнародна правова база боротьби з ним недостатня. Необхідне прийняття нових документів, що враховують специфіку сучасних акцій прояву морського тероризму, що удосконалюють його юридичну кваліфікацію, а також посилюють кримінально-правову відповідальність за їхні здійснення.

        Національна правова база боротьби з морським тероризмом також залишає бажати подальшого удосконалювання.  На практиці, як правило, боротьба з піратством зводиться до звільнення заручників шляхом викупу, що спричиняє нові злочини. Тому забезпечення  безпеки судноплавства вимагає консолідації зусиль на міжнародному рівні, усунення підґрунтя для такого протиправного діяння, вироблення комплексу заходів проти  піратства і тероризму.


Науковий керівник: 

доцент кафедри основ безпеки життєдіяльності,

кандидат технічних наук,

старший науковий співробітник                        

Тузіков Сергій Анатолійович


Матеріали ІІ-ї студентської наукової конференції «Законодавчі та організаційно-технічні засади дослідження впливу надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру на безпеку життєдіяльності людини». – Х.: Нац. ун-т «Юрид. акад. України», 2011. – 156 с. 




Джерело: http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2012/OBGD_2011.pdf
Категорія: Консультації | Додав: Stirlitz (13.09.2013) | Автор: Глєбов Роман Сергійович
Переглядів: 2772 | Теги: морське піратство, сомалійські пірати, тероризм, піратство | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]