Проблемам кримінальної відповідальності за бандитизм присвячувалися праці таких вчених, як М.І. Бажанов, Ф.Г. Бурчак, Р.Р. Галіакбаров, Н.О. Гуторова, Г.А. Кригер, В.В. Сташис, П.Ф. Тельнов, М.Д. Шаргородський, М.І. Хавронюк та ін. Проте, у переважній більшості випадків, науковці аналізували законодавство, яке на теперішній час вже не підлягає застосуванню, та здійснювали теоретичні розробки з питань кримінальної відповідальності за бандитизм в межах окремих інститутів кримінального права (наприклад, інституту співучасті). Тому актуальність вирішення проблемних питань встановлення покарання за бандитизм лише збільшується, особливо з урахуванням положень Кримінального кодексу (далі – КК) України 2001 р.
     У чинному КК України кримінальна відповідальність за бандитизм передбачається ст. 257, яка викладена в такій редакції: «Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі - караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна». На мою думку, таке покарання не відповідає вимогам Загальної частини КК України, а тому потребує внесення до нього суттєвих змін з таких підстав.
     1) У ч.2 ст.50 КК України міститься положення про те, що метою покарання є: 1) кара; 2) виправлення злочинця; 3) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами (спеціальна та загальна превенції відповідно). Задля досягнення поставленої мети законодавець користується цілим «арсеналом» засобів, які називаються видами покарання.
     Для кожного виду покарання встановлюються свої вимоги. Так, згідно з ч.2 ст.63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу. Питання щодо доцільності встановлення основного виду покарання за бандитизм у виді позбавлення волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років мною не заперечуються. Це є предметом пенологічних досліджень.
     Виникають питання з приводу доцільності існування в санкції ст.257 КК України додаткового виду покарання у виді конфіскації майна.
     2) Згідно з ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Вимога, відповідно до якої конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, звернена до самого законодавця. А положення про те, що конфіскація майна може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України звернена безпосередньо до суду. Тобто законодавець в Загальній частині сам для себе обмежив сферу застосування конфіскації майна.
     З іншого боку, корисливий мотив не є конститутивною ознакою бандитизму. Такий висновок можна зробити з аналізу об’єкта цього складу злочину: основний безпосередній – громадська безпека, додаткові факультативні – особа, її життя та здоров’я, власність, статева свобода тощо. Судовій практиці відомі випадки, коли бандитські напади поєднувалися із знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучень і транспорту тощо.      На відсутності обов’язкового корисливого мотиву при бандитизмі наголошує і Пленум Верховного Суду України в абз.1 п.17 постанови від 23.12.2005 №13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями», відповідно до якого бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.
     Пропозиції викласти у новій редакції положення ст.257 КК України вперше були зроблені І.І. Радіоновим у дисертації «Кримінальна відповідальність за бандитизм», проте системне тлумачення норм КК України дає змогу зробити висновок, що цього буде замало.
     Необхідно звернути увагу також на те, що ч.2 ст. 187 КК України містить положення, відповідно до яких розбій, вчинений після розбою або бандитизму, утворює кваліфікований склад злочину, а відповідно - обтяжує покарання. Цим самим фактично бандитизм визнається однорідним злочином щодо розбою, що, знову ж таки, не завжди відповідає дійсності, адже бандитизм, як вже зазначалося, не завжди вчиняється з корисливим мотивом.
     Узагальнюючи зазначене вище, видається доцільним викласти статті КК України в такій редакції:
     Ст.257 КК України: 
     Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі - караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років;
     Те саме діяння, вчинене з корисливих мотивів – карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна;
     Ч.2 ст.187 КК України:

     Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила бандитизм з корисливих мотивів або розбій, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Пономаренко Юрій Анатолійович

 


Категорія: Консультації | Додав: Vasilchenko (04.09.2014) | Автор: Васильченко Євгеній E W
Переглядів: 1098 | Теги: васильченко, громадська безпека, бандитизм, однорідний злочин, напад, конфіскація майна, Пономаренко, корисливі злочини, банда, покарання | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]