Значна кількість науковців у сфері етики стверджує, що однією з основних причин кризових явищ сучасного українського суспільства є нерозвиненість рівня суспільної моралі, що ґрунтується на колишніх тоталітарних цінностях, які вже давно втратили свою актуальність. Тож постає нагальна потреба продукування нової системи духовних і моральних цінностей, нового світоглядного бачення, які б суттєво відрізнялися від колишніх радянських та базувалися б на історично сформованих духовних традиціях нашої держави.

       Отже, керуючись добрими намірами,  20 листопада 2003 року був  ухвалений  Закон України «Про захист суспільної моралі» та відповідно до Закону створена Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі,  яка має право проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності засобів масової інформації, юридичних осіб усіх форм власності, що займаються організацією видовищних заходів та діяльністю з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру або такої, що містить елементи насильства і жорстокості. 

    Разом з тим,  з моменту ухвалення Закону та заснування  Національної експертної комісії фахівці та науковці не перестають дискутувати щодо конституційності  таких дій,  оскільки, це є порушенням цілої низки  конституційних прав та свобод.           

      По-перше, у частині 3 статті 15 Конституції України закріплюється заборона цензури, а у частині 1 статті 54 закріплюється гарантія свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості громадян, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. У той же час, діяльність комісії несе у собі загрозу непропорційного втручання у діяльність ЗМІ, свободу вираження думок, адже комісія якраз і займається тим, що визначає, яка продукція є небажаною, шкідливою для суспільства. Чимало організацій та культурних діячів зазнали впливу нацкомісії: припинена кампанія проти ВІЛ\СНІД, заборонено показ багатьох телевізійних програм, сюжетів, таких як «Речовий доказ», «Свідок», визнано непристойними велику кількість рекламних роликів, постерів, відеокліпів.                                          

      По-друге, ця інституція визначає, що є моральним, а що аморальним, але мораль є поняттям індивідуальним для кожної людини, народу, етнічної групи. Наприклад, у мусульманському світі релігійні норми є також одночасно  нормами закону та нормами моралі. У Нідерландах цілком нормальним вважається вживання легких наркотиків, у Німеччині легалізована проституція, тощо. Україна є багатонаціональною країною, а, отже, поєднує величезну кількість культурних ідей, світоглядів, в тому числі й поглядів на мораль, тому логічно було б зауважити, що встановлювати якісь єдині моральні норми є нерозумним.                         

       По-третє,  сексуальність і еротизм становлять сутнісну точку перетину природи і творчості. Через це аморальність, агресію, садизм і  порнографію неможливо вилучити з контексту навіть великого мистецтва. Як і інші культурні спокуси, порнографію неможливо вилучити з контексту навіть великого мистецтва. Як і інші культурні спокуси, порнографію неможливо заборонити. Її заганяють у підпілля, але від цього вона лише зростає у ціні.       

         По-четверте, відповідно до частини 1 статті 302 ЦКУ, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. «Під інформацією слід розуміти будь-які, що мають сенс свідчення, зміст яких може бути представлений у знаково-символічній формі та збережено на зовнішніх стосовно людської свідомості матеріальних носіях.» ( Символическая реальность и право, монографія, В.Речицкий – Львов: ВНТЛ – Классика, 2007). Головна гарантія інтелектуальної свободи – це відкритість інформації.                       

          По-п’яте, одним із «аргументів», у підтримку комісії,озвучених її членами, є те, що її аналоги існують в інших європейських державах, і тому це нормальна практика демократії. Але в Європейських державах такі організації виконують приблизно ті ж функції, що і Національна рада України з питань телебачення  і радіомовлення, яка виконує свої функції, як на мене, достатньо непогано, хоча могло бути і краще. В сфері реклами є Комітет захисту прав споживачів чи, точніше, управління, а зараз - Інспекція технічного регулювання.   

       По-шосте,  на мою думку,  мораль не потребує державного захисту, її має захищати суспільство, кожен індивід особисто, церква, але все це має бути на рівні особистих вподобань та рекомендацій, адже нав’язування єдиної для всіх моралі нагадує радянські часи з їх політикою.