Але, якщо до цього часу актуальною була проблема дискримінації жінок, тозараз постає проблема закріплення правого і соціального статусу такої категорії, як «батько-одинак», в тому числі і в трудовому праві. Щороку збільшується кількість неповних сімей без матері, тому зараз постає питання про захист чоловіків-батьків та сприяння їх участі в житті дитини.

      Пленум ВСУ визначив поняття одинокої матері у Постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92: одинокою матір’ю була визнана «жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, або вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама». Водночас, визначення  «одинокий батько» вказана постанова не містить. Таке поняття міститься в Законі України «Про відпустки», зокрема, у статті 19: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів».

     Відбулись досить суттєві зміни щодо терміну «одинокий батько». Так, у червні 2011 р. Сімейний кодекс України (ст. 143) був доповнений положенням, згідно з яким у разі, якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

     На батька, який виховує дітей без матері в залежності від віку його дітей (а також наявності у когось з них інвалідності) поширюються гарантії, передбачені Кодексом Законів про працю. Батько, як працівник, який утримує дітей, має право на додаткову щорічну оплачувану відпустку тривалістю від 10 до 17 днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182-1 КЗпП) до виповнення молодшому з дітей 18 років. Йому забороняється зниження заробітної плати з огляду на мотиви, пов'язані з наявністю дітей до 14 років або дитини інваліда. Звільнення «батька-одинака» за наявності дитини віком до 14 років або дитини інваліда з ініціативи власника не допускається (окрім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП)). У разі необхідності власник зобов'язаний надавати самотнім батькам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторію або будинку відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу (ст. 185 КЗпП). Батько має право на відпустку по догляду за дитиною до 3-х років з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню (ст. 179 КЗпП ч. 3).У період перебування у такій відпустці він має право працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (при цьому допомога по державному соціальному страхуванню за ним зберігається. Ст. 179 КЗпП ч. 8). Період перебування батька у відпустці по догляду за дитиною зараховується до його загального безперервного стажу роботи і стажу роботи за спеціальністю, однак, не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 181 КЗпП). Батька, який має дитину віком до 3-х років, заборонено залучати до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти у відрядження. Заборона діє незалежно від згоди такого працівника (ст. 176 КЗпП). За наявності дітей віком від 3-х до 14 років, дитини-інваліда батько може залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження, щоправда, лише за його згоди (ст. 177 КЗпП). Батько дитини віком до 14 років або дитини-інваліда має право працювати за режимом неповного робочого дня або неповного робочого тижня (роботодавець зобов'язаний встановити для нього на його прохання такий режим). Оплата роботи у цьому разі проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП). Зазначені гарантії, які зазвичай мають матері, поширюються також на батька, який виховує дітей без матері, а також опікунів і названих батьків (ст. 186-1 КЗпП). Слід зазначити, що пільги будуть поширюватися не лише на вдівця, а й на батька, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі, у разі розлучення, коли батько самостійно виховує дітей, а також, коли чоловік усиновив дитину.

     Але існують наступні обмеження, порівняно з наданим вище переліком пільг, встановлених для одиноких матерів, :

– одинокому батьку не передбачено надання додаткових гарантій щодо працевлаштування;

– не встановлено обов’язок розглядати спори про відмову у прийнятті на роботу одинокого батька (при наявності дитини віком до 14 років) безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

     Таким чином, хоча чоловіки отримали визнання статусу одинокого батька і рівні права з жінками на додаткову відпустку, залишаються певні аспекти, де права одиноких батьків  обмежені порівняно з правами одиноких матерів. 

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗНАВСТВА. Збірник тез доповідей I Міжнародної науково-практичної конференції. -Х.: Вид-во "Друкарня МАДРИД", 2013, 365с.