Більшість відносин які на сьогоднішній день складаються між учасниками процесу праці мають довірчий характер. Чинне трудове законодавство визначає довіру як один із необхідних елементів укладення трудового договору між роботодавцем і особою, яка обслуговує грошові, товарні та культурні цінності. При втраті довіри працівником, роботодавець усвідомлює неможливість досягнення бажаних результатів за умов продовження трудових відносин, що, в свою чергу, тягне за собою звільнення працівника з займаної посади.
         Відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
         Аналізуючи судову практику, можна прийти до висновку, що на сьогодні велика кількість роботодавців роблять помилки у  застосовуванні даного положення трудового законодавства і, як наслідок, виникає велика кількість цивільних справ про поновлення на роботі працівників, звільнених на підставі цієї норми.
         Однією з найпоширеніших помилок роботодавців є звільнення осіб без урахування того, що особа, яка підлягає звільненню, безпосередньо не обслуговувала грошові або товарні цінності. В даному випадку слід звернути увагу на те, що Пленум Верховного Суду України в п.28 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 (із послідуючими змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я. Отже, як бачимо безпосередній процес обслуговування грошових або товарних цінностей є обов’язковим. Наприклад не можуть бути звільнені за п. 2 ст. 41 КЗпП керівники підприємств, установ, організацій, оскільки вони не виконують роботу пов’язану з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей.
        Другою, не менш поширеною, помилкою є розірвання трудового договору з працівником без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а   виходячи лише із суб’єктивних міркувань роботодавця. Але, як зазначено у роз’ясненні вищезазначеного  Пленуму Верховного Суду України розірвання трудового договору з ініціативи  власника  або уповноваженого ним  органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу. Відмова  профспілкового  органу  в  згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
       Крім того, важливо зазначити, що деякі роботодавці при прийнятті наказу про звільнення не викладають в мотивувальній частині сутність порушення, допущеного працівником,  яке послужило причиною звільнення, а зазначають лише резолютивну частину. Як наслідок, відсутність посилань на належні та допустимі докази, що підтверджують винні дії працівника, який виконує роботу, пов’язану з безпосереднім обслуговуванням грошових та товарних цінностей. Цей недолік також може стати причиною поновлення на робочому місті звільненої особи у судовому порядку.  
       Підсумовуючи, хотілось би звернути увагу роботодавців на те, що при оскарженні працівником звільнення в судовому порядку суди перевірятимуть усі обставини та підстави, що слугували основою звільнення особи за п.2 ст.41 КЗпП та правильність документального оформлення такого звільнення і,  якщо роботодавцем було допущено хоча б одне порушення вимог трудового законодавства, суд визнає звільнення незаконним і поновить працівника на робочому місці.
 
 
 
                                                    Науковий керівник: к. ю. н., доц.. Юшко А.М.
 


Категорія: Трудові відносини | Додав: Andrushchenko (07.02.2014) | Автор: Андрущенко Ганна
Переглядів: 2056 | Теги: втрата довіри, п.2 ст. 41 КЗпП УКРАЇНИ, звільнення працівника | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]