Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        

22 липня 2009 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого         Гнатенка А.В.,

суддів:                     Балюка М.І., Жайворонок Т.Є.,

Луспеника Д.Д., Пшонки М.П.,

        

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа Грицаєнко Василь Васильович, комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, про визнання договору довічного утримання недійсним за касаційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка Василя Васильовича та представника за дорученням ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

          

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, в якому зазначала, що вона є спадкоємцемОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом.

20 травня 2005 року був укладений договір довічного утимання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнком В.В., за умовами якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 свою квартиру АДРЕСА_1, за що ОСОБА_2зобов'язався утримувати його довічно.

Посилаючись на те, що згідно з положеннями Закону України «Про нотаріат» таку категорію угод мають право посвідчувати лише державні, а не приватні нотаріуси, позивачка просила визнати цей договір недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 3 вересня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 20 травня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

У касаційних скаргах представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В.В., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять ухвалені судові рішення скасувати і провадження у справі закрити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що посвідчення договорів довічного утримання згідно з п. 1 ст. 34 Закону України “Про нотаріат” відноситься до виключної компетенції державних нотаріусів.

           Проте до таких висновків суди дійшли із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Діяльність нотаріату в Україні врегульовано Законом України «Про нотаріат». Перелік нотаріальних дій, що вчиняються приватними нотаріусами, встановлено ст. 36 цього Закону.

Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки в силу ч. 1 ст. 36 та ч. 2 ст. 34 указаного Закону на приватних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

23 серпня 1998 року Президентом України видано Указ № 932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні», який направлений на вдосконалення організації нотаріального обслуговування громадян та юридичних осіб в Україні.

Відповідно до п. 2 цього Указу приватні нотаріуси мають право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та здійснювати всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Згідно з ч. 31 ст. 106 Конституції України Укази і розпорядження Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином право посвідчення договорів довічного утримання належить і приватним нотаріусам.

З урахуванням наведеного в суду не було законних підстав для визнання договору довічного утримання недійсним лише з цих підстав.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів відповідно до предмета позову, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка Василя Васильовича та представника за дорученням ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа Грицаєнко Василь Васильович, комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, про визнання договору довічного утримання недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                         А.В. Гнатенко

Судді:                                                                     М.І. Балюк

                                                                                 Т.Є. Жайворонок

Д.Д. Луспеник

М.П. Пшонка

 

Висновки:

        В даній роботі проаналізовано судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин пов’язаних з визнанням договору довічного утримання недійсним Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним судом.

        Підставами визнання договору довічного утримання є:

  • Не правильне встановлення судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що потягли за собою не правильне ухвалення рішення;
  • застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню;
  • Неправильне застосування судами норм матеріального права;
  • Не виконання умов договору довічного утримання;

 

 

 

 


Автор консультації: Барашков Д.М.
Дата надання консультації: 27.06.2013
Кількість переглядів: 1523
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (0): 0.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: Судова практика, у справах про визнання договору, довічного утримання недійсним

Коментарів нема