На сучасному етапі розвитку українського законодавства, безпосередній процес його вдосконалення, а також самі новели сучасного законодавства набувають все більш цікавої форми та змісту.

     І от, Законом N 735-VII від 28.01.2014 Кримінальний кодекс було доповнено статтею 436-1. Враховуючи те, що стаття є новою, а практики її застосування поки немає, спробуємо проаналізувати склад вказаного злочину.

 

     Об’єктом будь-якого злочину виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди.  Виходячи з диспозиції статті 436-1,  благом, якому завдається шкода, є суспільні відносини у сфері захисту миру, безпеки людства, інформаційної безпеки суспільства.

 

     З об’єктивної сторони злочин має бути вчинений у формі однієї або кількох із наступних дій: 1.Публічне заперечення, публічне виправдання злочинів фашизму проти людяності вчинених у роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією «Вафен-СС», підпорядкованими їй структурами, тими, хто боровся проти антигітлерівської коаліції і співробітничав з фашистськими окупантами.; 2.Пропаганда фашистської ідеології. 3.Виготовлення, розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників. Одразу ж в диспозиції помітні певні помилки. Ототожнення фашизму та нацизму, популярне у побутовій мові, є неприпустимим у мові юридичній. Зайвим є словосполучення «підпорядковані їй структури», адже зрозуміло, що вони є частиною цілого. Законодавець також вдається до застосування оціночних понять, які за своєю природою характеризуються неоднозначністю, недостатньою визначеністю їх об’єму та змісту, що створює певну складність. Важливо розуміти, що Кримінальний кодекс України створювався провідними юристами з дотриманням логіки побудови кожної норми. Точність норм кримінального права є, безперечно, важливим критерієм визначення їх якості та ефективності. Як справедливо зазначає професор М.І. Панов, слова та словосполучення, які містяться у Кодексі,  повинні вирізнятися чіткістю, високою інформативністю, однозначністю, а юридична техніка - відповідати принципу системності викладення кримінально-правових норм, що виключає їх протиріччя та пробільність. Оціночні поняття повинні мати офіційне тлумачення, а їх застосування має бути виправданим. В той же час описана у статті 436-1 норма є по суті неточною, застосування словосполучення «фашистські окупанти» є юридично безграмотним, адже не має офіційного тлумачення в юриспруденції, так само, як і не існує вичерпного переліку держав, які «співробітничали з фашистськими окупантами», не визначено, який орган визначатиме матеріали\відомості\інформацію як такі, що виправдовують фашизм (аби не одіозна НЕК України з питань захисту суспільної моралі). Настання наслідків у диспозиції статті не передбачено, отже це злочин із формальним складом.

 

     Суб’єктивна сторона злочину полягає, скоріш за все, у вині у формі прямого або непрямого умислу. Питання щодо необережності є спірним в силу специфіки описаних у диспозиції дій, внаслідок чого визначити форму вини взагалі складно.

     

     Суб’єкт злочину – загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

 

     Отже, як висновок, можна зазначити, що статтю 436-1 було додано до Кримінального кодексу досить поспішно, необдумано, навіть з певним відголоском популізму. Кримінальний кодекс є  єдиним нормативним актом, який визначає діяння, за які має наставати кримінальна відповідальність, кримінальне право не терпить популізму, розмитості та непрофесійності в силу своєї методологічної специфіки.

 

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Харитонова Олена Володимирівна

 


Категорія: Консультації | Додав: Stirlitz (10.05.2014) | Автор: Глєбов Роман Сергійович E
Переглядів: 843 | Коментарі: 2 | Теги: кримінальний кодекс, злочини, Глєбов, Харитонова, кримінальна відповідальність, фашизм | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 2
  • Stirlitz

    Цю статтю КК взагалі треба видалити, вона мертвонароджена, просто пуста яскрава бляшанка, в ній нема змісту. Якщо вже забороняти, то все і остаточно, а не односторонньо підходити до питання, декларуючи у Законі про кримінальну відповідальність норми з присмаком гнилуватого популізму. Правосуддя стосовно таких злочинів, і взагалі й будь-яких, має бути об'єктивним, незалежним, незаангажованим. Ця стаття є історичною, а історію пишуть переможці, чи не так?

    0   Спам
  • Stalls

    Вважаю, що важливим є також саме по собі визначення термінів фашизм, нацизм, націоналізм та їх відмінності. Так термін фашизм на сьогодні в східних регіонах використовують ті, хто, на мій погляд, сам підпадає під це поняття. Якби було законодавчо встановлено визначення фашизму, то було суспільству більш зрозуміло: хто є хто. 

    Вважаю, що ця стаття буде мати більше сенсу, якщо її лобіювати для внесення змін в КК. Раджу звернутися до Реанімаційного пакету реформ

    +1   Спам
  • Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]