Проблема існування трудового правовідношення в часі є однією з найбільш цікавих як у теоретичному, так і в практичному сенсі. За сучасних умов стабільність трудових правовідносин слід розглядати не тільки як одну з важливих ознак трудового права, а також як один з принципів, що забезпечують реалізацію права на працю.
Актуальність поставленої проблеми зумовлюється тим, що трудове правовідношення є центральним елементом трудового права, а тому вчення про трудове правовідношення впливає на формування знань про систему трудового права в цілому.
Для того, щоб з’ясувати питання про момент виникнення трудового правовідношення, необхідно встановити поняття, яке б відображало всі його змістовні ознаки. Тому найбільш прийнятним є визначення, відповідно до якого трудове правовідношення – це двосторонній правовий зв'язок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору, і зміст якого полягає у сукупності прав та обов’язків з виконання роботи за винагороду за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а з боку роботодавця - створенням належних умов для її виконання та оплати.
Тобто підставою виникнення трудового правовідношення є юридичний факт (за загальним правилом – укладення трудового договору). Але трудовий договір і трудове правовідношення не збігаються у часі. Це випливає із природи цих явищ. Так, якщо змістом трудового договору є умови із забезпечення організації праці, що не відносяться до виконання роботи, то змістом трудового правовідношення є права та обов’язки його сторін, а саме працівника та роботодавця, які безпосередньо пов’язані з виконанням роботи. Трудовий договір можна розірвати, а трудові відносини - ні, їх можна тільки припинити.
Трудовий договір – це лише, як зазначав О.І. Процевський, форма трудового правовідношення. Тобто трудовий договір - це угода, юридичний акт, а трудове правовідношення - це правовий зв'язок, який виникає на підставі трудового договору.
Праця є суспільною, і вона набуває своєї форми вже тоді, коли людина, уклавши трудовий договір, починає виконувати трудові функції в рамках трудового правовідношення. Трудове право не регулює процесу праці поза суспільною формою, оскільки суспільні відносини в цьому процесі не виникають. А тому моментом виникнення трудового правовідношення є момент початку роботи, навіть якщо прийом на роботу не був належним чином оформлений. Тобто виконання працівником своєї трудової функції та реалізація роботодавцем покладених на нього обов’язків, пов’язаних з розвитком працівника та його професійним зростанням і призводять до виникнення між ними трудового правовідношення. У цьому проявляється особистісний елемент трудового правовідношення, а саме те, що здібності до праці невіддільні від працівника.
Наприклад, працівник виконує трудову функцію відповідно до своєї професії, кваліфікації, але прийняття його на роботу не було оформлено належним чином. У такому разі дії працівника породжують виникнення у роботодавця обов’язків, пов’язані з розвитком працівника, забезпечення йому належних умов праці, тобто на працівника починають поширюватися додаткові гарантії.
Також бувають ситуації, коли роботодавець належно оформив прийом на роботу працівника, а той не виконує свою трудову функцію. Відповідно, в такого працівника не виникає права на отримання заробітної плати, а у роботодавця не виникає обов’язку забезпечувати йому належні умови праці. Трудове правовідношення не виникає, а тому не виникає прав та обов’язків сторін трудового правовідношення.
Трапляються й інші випадки. Наприклад, на підприємстві існує транспорт, який здійснює централізовану перевозку працівників із сусідніх міст до підприємства, на якому вони працюють. Працівник, який перший день працює, заходить у такий транспорт, сідає та разом з іншими та прямує до місця роботи. Але по дорозі трапляється аварія та працівник гине. В цьому випадку також виникло трудове правовідношення, тому що роботодавець почав виконувати свої обов’язки із забезпечення належних умов праці. Це положення побічно підтверджує пп.5 п.15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затв. Постановою КМУ від 30.11.2011 №1232, в якому зазначається, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 є проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору.
У зв’язку з цим набувають актуальності правові норми, закріплені в проекті Трудового кодексу № 2902 від 22.04.2013 (доопрацьований в ред. від 27.08.2013), а саме в ст. 435, в якій зазначається, що рішення про поновлення на роботі виконується шляхом фактичного допуску працівника до роботи і створення для цього працівника всіх умов відповідно до трудового законодавства, угод, колективного і трудового договорів. Про поновлення працівника на роботі роботодавець повинен видати наказ (розпорядження). Відсутність наказу (розпорядження) не перешкоджає здійсненню трудових відносин, які вважаються поновленими фактом допуску до роботи.
Таким чином, трудове правовідношення – це змістовне явище, що постійно буде розвиватися, детермінуючи зміну правового регулювання в цьому питанні. Для трудового права, як регулятора суспільних відносин трудове правовідношення має більш важливе значення, аніж трудовий договір, оскільки норми цієї галузі спрямовані на регламентацію саме відносин, а не договору. Момент виникнення трудового правовідношення має велике практичне значення. Воно полягає у тому, що починаючи саме з нього особа набуває статусу працівника, а, відповідно, отримує права, додаткові гарантії та, що не менш важливо, на неї покладаються обов’язки, обумовлені трудовою функцією, яку вона виконує. Сподіваємось, що питання, які були висвітлені, допоможуть краще зрозуміти сутність такого явища, як трудове правовідношення та будуть враховані законодавцем при реформуванні правової системи України.
Науковий керівник:
завідувач кафедри трудового права
кандидат юридичних наук Жернаков В.В.
Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції "Теорія та практика сучасної юриспруденції" / Асоціація випускників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - Харків: Видавництво "Точка", 2014, 476 с.
| Переглядів: 2977 | Теги: | Рейтинг: 5.0/6 |
| Всього коментарів: 0 | |
