В Україні останнім часом набула поширення ситуація, коли значна частина громадян постійно проживає у власних садових чи дачних будинках, які знаходяться поблизу населених пунктів, у так званих «приміських зонах», або безпосередньо у населених пунктах (після включення відповідних територій до меж населених пунктів). Громадяни власними силами здійснюють реконструкцію садових чи дачних будинків, підводять необхідні інженерні мережі і, фактично, проживають у будинках, які за своїми зовнішніми конструкціями та рівнем інженерного обладнання відповідають вимогам, встановленим для житлових будинків. Однак, законодавство не дозволяє зареєструвати громадянина у садовому чи дачному будинку, оскільки такі будинки не призначені для постійного проживання. Разом з тим, така реєстрація в першу чергу необхідна тим громадянам, які постійно проживають в таких будинках і не мають іншого місця постійного проживання, оскільки від реєстрації місця проживання безпосередньо залежить можливість реалізації прав та свобод громадян, зокрема, участь у виборах, отримання соціальних пільг та пенсій, працевлаштування, одержання медичної допомоги, освіти, послуг поштового зв'язку тощо.
Вказане питання одержало законодавче вирішення 2 вересня 2014 року, коли Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації у них місця проживання» за № 1673-VII, який набрав чинності 27 вересня 2014 року.
Вказаним Законом були внесені зміни до Житлового та Цивільного кодексів України, а також Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003р. (надалі – Закон № 1382-IV).
Які ж положення нового Закону заслуговують на увагу? Ним визначено порядок переведення у жилі садових та дачних будинків та уточнено зміст поняття «місце проживання фізичної особи».
Якщо раніше житлом фізичної особи визнавалися житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, то сьогодні – це житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні не тільки для постійного, але і для тимчасового проживання в них (ч.1 ст.379 Цивільного кодексу України).
Законом розширено поняття місця проживання фізичної особи, яким є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Для порівняння можна навести попередню редакцію частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, якою було встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У свою чергу Закон № 1382-IV також по-новому визначає місце проживання як житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село), в якому особа проживає постійно або тимчасово без обмеження строком, оскільки за змістом вказаного Закону раніше для визначення місця проживання вимагалось проживання в ньому строком понад шість місяців на рік.
Ключовим аспектом вказаного Закону є те, що Житловий кодекс УРСР доповнено статтею 8-1, відповідно до якої громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування. Також уточнено призначення жилих будинків і жилих приміщень не тільки для постійного але і для тимчасового проживання громадян (ст.6).
Оскільки дачні поселення та садівницькі товариства, як правило, знаходяться за межами населених пунктів (міста, селища, села), прикінцевими положеннями Закону передбачено, що тимчасово, до проведення реформи з питань адміністративно-територіального устрою, відносяться:
по-перше, дачні поселення та садівницькі товариства у приміських зонах обліковуються за тими населеними пунктами, з якими вони зв'язані в адміністративному або територіальному відношенні;
по-друге, до жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, також відносяться жителі, які проживають постійно за межами цих адміністративно-територіальних одиниць та житло яких віднесено до відповідного села, селища чи міста, що дозволить врегулювати питання конституційного забезпечення прав і свобод цих громадян.
Таким чином, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, створить належні умови для реалізації громадянами права на вільний вибір місця проживання.
Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 10.10.2014
Кількість переглядів: 6852
Адреса електоронної пошти не вказана
Оцінки консультації (7): 4.4
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
Коментарів нема