У свідомості рядових українців досі залишається поняття «прописка». Прописка – це державна система контролю міграції населення, що склалася в СРСР, основний принцип якої полягав у жорсткій прив'язці громадян до їх постійного місця проживання. Встановлений порядок прописки вимагав дозволу адміністративних органів на проживання, влаштування на роботу і навчання. Конституційний Суд України у рішенні N 15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року  визнав інститут прописки, що діяв в СРСР, неконституційним. Інститут прописки був замінений інститутом реєстрації місця проживання та перебування особи. Тепер, відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація  місця  проживання  або  місця перебування особи -  внесення  відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням  адреси  одного  житла особи чи адреси спеціалізованої  соціальної   установи,   закладу   соціального  обслуговування  та  соціального  захисту, військової частини до визначених цим Законом документів   та   до  реєстраційного  обліку  центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Отже, існує 2 способи зняття особи з реєстрації: добровільний та судовий.

Добровільно особа знімається з реєстрації у разі зміни місця проживання. Особа, яка  прибула  до  нового  місця  проживання без зняття з реєстрації  попереднього  місця  проживання,   може   звернутися до органу  реєстрації  із  заявою  про  зняття  з реєстрації місця попереднього  проживання.  На  підставі  цієї  заяви   до   органу реєстрації за  попереднім  місцем  проживання  направляється запит про зняття з реєстрації місця проживання та надання талонів зняття з реєстрації у можливо стислі строки.

До речі, Житловий кодекс України передбачає строки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами та судовий порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок її відсутності понад встановлені строки (статті 71, 72).

Так, при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Понад шість місяців приміщення може зберігатись за наймачем і у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Виписати людину з квартири, а точніше сказати, позбавити людину права проживати у житловому приміщенні та зняти її з реєстрації у житловому будинку можна за умови, що така людина не є власником або співвласником відповідного житла. Якщо особа є власником квартири (будинку), то зняття з реєстрації місця проживання в ній не означає припинення права власності на таке помешкання або обмеження будь-яких його прав, як власника, на володіння, користування чи розпорядження таким помешканням.

Якщо особа не є власником житла і не має законних прав на проживання у ньому (тобто мешкає не на підставі договору оренди (найму) або не на іншій законній підставі), то таку особу можна примусово виселити та позбавити її реєстрації в судовому порядку.

Власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні своїм житловим приміщенням (об'єктом права власності). Власник має право вимагати від відповідного підрозділу Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у складі МВС скасувати реєстрацію місця проживання особи, що зареєстрована в Вашому домі, якщо така особа не має законних підстав для проживання у житловому будинку.

 Також, відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. А частина 2 статті 825 Цивільного кодексу України встановлює передумови розірвання договору найму житла: договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за 6 місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Щодо родичів, то їх право на проживання передбачено статтею 405 Цивільного кодексу України:

Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено  домовленістю між ним і власником житла або законом.

Припинення права користування житлом (сервітуту), в нашому випадку, можливе і за підстав, зазначених у наступних частинах статті 406 Цивільного кодексу України: ч.2 - сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення; ч.4 - сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, відповідно до статті 157 Житлового кодексу, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири) можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, про що було написано вище. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Консультацію підготовлено консультантом Юридичної клініки Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Глєбовим Романом.

• Виселення колишнього члена сім`ї
• Виселення як спосіб захисту права власності
• Порядок реєстрації місця проживання
• Реєстрація місця проживання в садових і дачних будинках
• Як виписати із житла?

Учасникам АТО

Вимушеним переселенцям

Корисні посилання

• Законодавство України
• Судова влада України
• Єдиний реєстр судових рішень
• ВККС України
• Верховний суд України
• Європейський суд з прав людини
• Рішення ЄСПЛ щодо України
• Генеральна прокуратура
• Міністерство юстиції України
• газета Юридична практика
• газета Вечерній Харків
• Ліга Форуми