У свідомості рядових українців досі залишається поняття «прописка». Прописка – це державна система контролю міграції населення, що склалася в СРСР, основний принцип якої полягав у жорсткій прив'язці громадян до їх постійного місця проживання. Встановлений порядок прописки вимагав дозволу адміністративних органів на проживання, влаштування на роботу і навчання. Конституційний Суд України у рішенні N 15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року  визнав інститут прописки, що діяв в СРСР, неконституційним. Інститут прописки був замінений інститутом реєстрації місця проживання та перебування особи. Тепер, відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація  місця  проживання  або  місця перебування особи -  внесення  відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням  адреси  одного  житла особи чи адреси спеціалізованої  соціальної   установи,   закладу   соціального  обслуговування  та  соціального  захисту, військової частини до визначених цим Законом документів   та   до  реєстраційного  обліку  центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Отже, існує 2 способи зняття особи з реєстрації: добровільний та судовий.

Добровільно особа знімається з реєстрації у разі зміни місця проживання. Особа, яка  прибула  до  нового  місця  проживання без зняття з реєстрації  попереднього  місця  проживання,   може   звернутися до органу  реєстрації  із  заявою  про  зняття  з реєстрації місця попереднього  проживання.  На  підставі  цієї  заяви   до   органу реєстрації за  попереднім  місцем  проживання  направляється запит про зняття з реєстрації місця проживання та надання талонів зняття з реєстрації у можливо стислі строки.

До речі, Житловий кодекс України передбачає строки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами та судовий порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок її відсутності понад встановлені строки (статті 71, 72).

Так, при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Понад шість місяців приміщення може зберігатись за наймачем і у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Виписати людину з квартири, а точніше сказати, позбавити людину права проживати у житловому приміщенні та зняти її з реєстрації у житловому будинку можна за умови, що така людина не є власником або співвласником відповідного житла. Якщо особа є власником квартири (будинку), то зняття з реєстрації місця проживання в ній не означає припинення права власності на таке помешкання або обмеження будь-яких його прав, як власника, на володіння, користування чи розпорядження таким помешканням.

Якщо особа не є власником житла і не має законних прав на проживання у ньому (тобто мешкає не на підставі договору оренди (найму) або не на іншій законній підставі), то таку особу можна примусово виселити та позбавити її реєстрації в судовому порядку.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» "Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть". 
Таким чином, скасування реєстрації  можна домогтися тільки в судовому порядку. 

Власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні своїм житловим приміщенням (об'єктом права власності). Власник має право вимагати від відповідного підрозділу Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у складі МВС скасувати реєстрацію місця проживання особи, що зареєстрована в Вашому домі, якщо така особа не має законних підстав для проживання у житловому будинку.

 Також, відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. А частина 2 статті 825 Цивільного кодексу України встановлює передумови розірвання договору найму житла: договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за 6 місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Також можливе примусове виселення на підставі ст. 116  Житлового кодексу Української РСР: Виселення без надання громадянам іншого житлового приміщення
якщо наймач, члени його сім‘ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших мешкання з ними в одній квартирі або в одному будинку, а заходи запобігання і суспільного впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших зацікавлених осіб здійснюється без надання іншого житлового приміщення.

Щодо родичів, то їх право на проживання передбачено статтею 405 Цивільного кодексу України:

Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено  домовленістю між ним і власником житла або законом.

Припинення права користування житлом (сервітуту), в нашому випадку, можливе і за підстав, зазначених у наступних частинах статті 406 Цивільного кодексу України: ч.2 - сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення; ч.4 - сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, відповідно до статті 157 Житлового кодексу, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири) можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, про що було написано вище. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Консультацію підготовлено консультантом Юридичної клініки Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Глєбовим Романом.


Автор консультації: Глєбов Роман Сергійович
Консультація актуальна на дату: 08.11.2012
Кількість переглядів: 30103
Адреса електоронної пошти не вказана


Оцінки консультації (20): 4.5
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:

Теги матеріалу: реєстрація місця проживання, виписати мешканця, виселення, виписка, позбавити реєстрації, виселити мешканця

1

  1. Stirlitz

    Також варто додати, що відповідно до Ухвали Верховного суду України від 13 липня 2011 року, положення статті 71 Житлового Кодексу Української РСР стосуються саме державного та громадського житлового фонду, тому застосувати їх до відносин щодо реєстрації місця проживання у приватному житлі неможливо, адже для проживання у приватному житлі повинна бути певна правова підстава (договір оренди, наприклад).

    0   Спам