Що ж таке спільна сумісна власність? Спільна власність має місце тоді, коли власниками певного майна є 2 та більше осіб. Спільна власність, залежно від визначеності часток у праві власності, може бути сумісна або часткова. Право спільної сумісної власності – це різновид права спільної власності, що належить двом або більше особам одночасно (множинність суб’єктів) на один і той самий об’єкт (єдність об’єкта) без визначення часток кожного з них. Якщо ж частки є визначеними (наприклад, визначено, якою часткою у праві власності на квартиру володіє кожен зі співвласників), тоді власність є спільною частковою.
Відповідно до ч.2 статті 60 Сімейного кодексу України: ".. кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя". При цьому частина перша вказаної статті вказує, що незалежно від того, чи мав другий із подружжя власний заробіток, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тобто, якщо дружина, наприклад, за весь час перебвання у шлюбі не працювала та не мала постійного заробітку, то це не позбавляє її права власності на майно, придбане за кошти чоловіка.
Стаття 61 Сімейного кодексу закріплює перелік об'єктів права спільної сумісної власності:
- будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту;
- заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя;
- якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- *Також варто зазначити, що до об'єктів права спільної сумісної власності відноситься й статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя. Про це йдеться мова у рішенні Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України. Цим рішенням КСУ вирішив багаторічні суперечності у судовій практиці, оскільки суди по різному тлумачили ч.1 ст. 61 СК, не завжди відносячи вказане майно до спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 62 Сімейного кодексу говорить нам про те, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Наприклад, якщо чоловік зробив ремонт у квартирі, яка належить на праві власності дружині та перебувала у її власності до укладення шлюбу або ж була подарована персонально їй, а вартість такого ремонту істотно збільшила вартість квартири. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також вважаю за необхідне зазначити перелік об'єктів, які є особистою приватною власністю одного з подружжя який, який визначений статтею 57 СК:
- майно, набуте нею, ним до шлюбу;
- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; (Дарування - мається на увазі майно, подароване персонально дружині\чоловіку. Якщо майно було подаровано подружжю, то воно є спільною сумісною власністю);
- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
- житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
- земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
- премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. (*Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.*);
- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
- страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них;
- якщо шлюбні відносини були припинені фактично і майно було набуте одним із подружжя за час окремого проживання, суд може визнати таке майно особистою приватною власністю дружини, чоловіка;
- частка у майні, в придбання якого вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Консультацію підготував консультант Юридичної клініки Глєбов Роман Сергійович
Автор консультації: Глєбов Роман Сергійович
Дата надання консультації: 09.12.2013
Кількість переглядів: 9309
Написати листа автору
Оцінки консультації (8): 4.8
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
Коментарів нема