Ви маєте право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При складенні позовної заяви, Ви повинні керуватися ст. 119 ЦПК України, КЗпП України, перелік статей якого зазначений нижче.
Відповідачем є підприємство, установа, організація, в якому Ви працювали та не отримали заробітну плату. У суд необхідно звертатися, за загальним правилом, за місцем проживання чи місцезнаходженням відповідача (ст.109 ЦПК ).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст.116 КЗпП України
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ст.117 КЗпП України
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зверніть увагу, що при пред’явленні вимоги до власника, працівник не зобов’язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Достатньо пред’явити трудову книжку з записом про звільнення,хоча ч.1 ст. 60 ЦПК України вказує на необхідність доведення обставин, на які посилається позивач, але працівник об’єктивно не зможе довести факт затримки, тому що те, чого не було довести важко.
Висновки суду про те, що обов’язок доказувати вину роботодавця лежить на працівникові, а також, що останній пропустив строк звернення до суду, є помилковими.
Пам’ятайте!Суд у власному рішенні має визначити суму стягнення заробітної плати за період з дня звільнення по день ухвалення судового рішення про стягнення заробітної плати.
Суд має враховувати доводи працівника про відсутність підпису в розрахунково- платіжних документах чи інших розрахункових документах. Варто зауважити, що наявність у касі підприємства розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати не є фактичним розрахунком.
Крім того, суд повинен з’ясувати, які обставини перешкоджали роботодавцю виконати обов’язок – провести розрахунок. У вашій ситуації це має вагоме значення, оскільки роботодавцем є управління Пенсійного фонду. За відсутності об’єктивних причин вказані обставини можуть свідчити лише про суб’єктивну неспроможність роботодавця належним чином організувати виробничий процес, щоб підприємство працювало і могло отримувати кошти та розраховуватися з працівником.
Автор консультації: Марина Раулець
Консультація актуальна на дату: 10.12.2014
Кількість переглядів: 2257
Адреса електоронної пошти не вказана
Оцінки консультації (2): 5.0
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
1
перейти до публікації
Окрім цього варто зазначити, що відповідно до статті 110 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У вказаному випадку, якщо позивачу буде некомфортно та затратно добиратись до суду за місцем перебування/проживання відповідача, можна подати позов і за власним місцем проживання (місцем проживанням позивача)!!!