На сьогоднішній день відсутнє детальне нормативне регулювання звільнення працівників за угодою сторін, що, зазвичай, викликає труднощі як у роботодавців так й у працівників. Тому важливо розуміти природу такої підстави звільнення, як звільнення працівників за угодою сторін.
Стаття 36 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) вичерпним чином закріплює підстави з яких може бути розірваний трудовий договір з працівником. Однією з підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, є угода сторін.
Однак надалі, у тексті закону, на відміну від інших підстав для звільнення, не міститься ані роз’яснення цієї підстави, ані порядку й строків щодо проведення звільнення за цією підставою.
Відповідь на питання такої прогалини у кодексі можна знайти у принципі диспозитивності, який міститься у самій назві цієї підстави розірвання трудового договору – «угода сторін». Таким чином, сторони угоди – працівник та роботодавець, самостійно, за вільним волевиявленням обох сторін домовляються про строки проведення звільнення.
Більш широке розуміння даної підстави звільнення нам надає Постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (надалі – ППВСУ від 06.11.1992 року № 9). Відповідно до п.8 ППВСУ від 06.11.1992 № 9 судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Рекомендації щодо проведення звільнення за угодою сторін:
1) Звільнення за угодою сторін не є звільненням за ініціативою працівника, а тому застосування у даному випадку ст. ст. 38, 39 КЗпП України є невірним.
2) Угода розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін, а тому будь-який тиск з боку сторін на іншу сторону при укладанні такої угоди може бути підставою для визнання звільнення за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України незаконним.
3) Сторони мають право вказати строк звільнення такий, який вони будуть вважати потрібним.
4) Угоду, бажано закріпити письмово.
5) Угоду про звільнення, як і будь-яку іншу угоду можна анулювати, однак анулювання такої угоди може бути лише при взаємній згоді працівника і роботодавця.
6) Домовленість про анулювання угоди про звільнення, бажано, закріпити письмово.
Консультація підготовлена консультантом Юридичної клініки Національного Університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Агарковим Олександром
Ім’я автора не додане
Консультація актуальна на дату: 07.10.2012
Кількість переглядів: 8823
Адреса електоронної пошти не вказана
Оцінки консультації (4): 4.2
Залишити відгук у ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ
Посилання на схожі консультації:
Теги матеріалу:
3
Корисна інформація. Якби ще були посилання на зразки чи шаблони угоди за згодою сторін, щоб уникнути помилок при звільненні. Для звільнених працівників таким засобом без письмової угоди або відповідного тексту заяви з'являється спокуса судового відновлення з виплатою компенсації. Звичайно якщо є знання для таких дій. Дякую автору.
перейти до публікації
Дякую, Alona. Навіть не очікувала такої чуйності і оперативності. Зайшла на цей сайт другий чи третій раз і бачу, що з'явилося багато нових консультацій, які цікаво і корисно почитати. Подяка авторам!
Угода про розірвання трудового договору
Приватне акціонерне товариство «Цвіркунчик» (далі - роботодавець) в особі генерального директора Іванова Івана Івановича, з одного боку, та Петров Петро Петрович (далі - працівник), з іншого боку, домовились про наступне.
1. Сторони домовились розірвати трудовий договір віл 01.01.2001 року №1/11 за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).
2. Днем звільнення Працівника вважати 25.10.2012 (день підписання даної угоди).
3. В останній робочий день Роботодавець зобов’язується видати Працівнику оформлену трудову книжку і зробити повний розрахунок.
4. В останній робочий день Роботодавець зобов’язується виплатити Працівнику вихідну допомогу у розмірі одного місячного окладу.
5. Працівник і Роботодавець погоджуються, що розмір вихідної допомоги зазначений у п.4 даної угоди зміні не підлягає.
6. Працівник і Роботодавець претензій один до одного не мають.
Роботодавець Працівник